18 квітня 2024 р. у Чернігові оголосили Днем жалоби за загиблими мирними жителями внаслідок рашистського ракетного удару 17 квітня.
🙏 Пошуково-рятувальну операцію завершено.
18 загиблих, 78 поранених внаслідок теракту ворога.
На стаціонарному лікуванні перебувають 37 осіб. Уся необхідна допомога надається у місцевих закладах охорони здоров’я, необхідними ліками забезпечені.
Continue reading
Вранці 17 квітня російські війська вдарили трьома ракетами «Іскандер» по Чернігову.
За даними станом на 13:30 понад 70 чернігівців постраждали внаслідок удару: 14 містян загинуло, 61 травмованих, з них троє дітей. Зруйнована 8-поверхівка, загалом пошкоджено 16 будинків, з них 4-багатоповерхівки, лікарня, заклад вищої освіти, десятки авто. Врятовано з-під завалів три людини. Під завалами можуть бути ще люди.
Рятувальна операція триває. Постраждалим надається необхідна допомога.
UPD: Станом на 17:10 пошкоджені 24 будинки, 252 квартири, 17 людей загинуло, 2 з них в лікарні.
Continue reading
Душа болить за Україну,
болить нестерпно, безупинно.
Два роки вже війна триває
і кожен день людей вбиває.
Летять шахеди та ракети
і страху кидають тенета.
Сирени виють, плачуть діти,
бо небо й досі не закрите!
Коли зупинять цю навалу?
Невже людських смертей ще мало?
Невже замало суму, болі?
А може досить вже, доволі?
Continue reading
Непереможна Україна
Непохитні, як скеля,
ще й незламні, сталеві,
боронять свою неньку
українці, як леви.
Вже два роки воюють
з тою клятой ордою,
як її не поборють,
то не знайдуть спокою.
Continue reading
Яка блакить! Чудова мить!
І хмари наче гори.
Повітря радістю бринить
яскраве та прозоре.
Continue reading
Чорний Кролик постарішав,
цілий рік стрибав і тішив,
та минувся його час,
вже Дракон летить до нас.
Continue reading
Настав вже час Різдва,
до нас приходить в дім,
тож славімо Христа,
святкуєм разом з ним.
Continue reading
Піднялася догори калина,
радість в Козака та Єгудіма.
Щиро один одного вітають,
миру та добробуту бажають.
Continue reading
Нарешті увірвався терпець у дядечки Сема і подарував він найсучаснішу зброю Козаку, навіть летючу, а ще одягнув його у лати й шолом, щоб той не зазнавав більше поранень, бо Ната з Єесою всі вуха йому продзижчали з цього приводу, ледве мозок не винесли своїми голосіннями. І так залякав хама, що той вмить повернув усіх заручників Єгудімові і забувся навіть дивитися у його бік недобрим поглядом.
А тітонька Бріта надіслала до бункеру малого лисого опудала спеціально навчених людей, які те мло скрутили і до пані Гааги привезли, щоб більш нікому в світі не кортіло в чужі домівки вриватися та над людьми знущатися. Валізку з червоною кнопкою звісно відібрали та деактивували навіки.
Отак і сталося, що довелося Козаку з орком, якого мло на погибель його родини створило, битися, батьківські гріхи спокутувати.
Довго б’ються Козак і орк, лупцюють один одного до безтями, а сусіди дивляться на всі очі та підсовують Козаку в руки якусь зброю, але не саму сучасну, а таку, якої не шкода. Проте самі у бійку не лізуть. Та ще й переймаються, щоб Козак орка до смерті не забив, бо ще не вся зброя випробувана, яку треба випробувати, і чомусь потрібно обличчя малого лисого опудала зберегти, хоча яке з трьох, що він має, невідомо, проте всі однаково бридкі.
Вже у козацькій родині почали швидкоруч майструвати хоч якусь нову зброю, щоб дурного орка вщент розбити, бо побачили, що тієї, яку сусіди надають, не вистачає. Орку теж усілякі покидьки зброєю допомагають. Тож б’ються Козак з орком, б’ються, ніяк один одного не подолають.