Яке просторище молочне!
Як сяє світлом чистота!
Суцільне біле непорочне,
краса у ньому й простота.
Та візьме от художник пензлі
порушить чистість полотна,
думок своїх змалює френзлі*,
під фарбой зникне білизна.
Continue reading
Какое белое пространство!
Сияет светом чистота!
Сплошное белое убранство,
в нём красота и простота.
Но вот возьмёт художник кисти,
нарушит девственность холста
и нарисует свои мысли,
закрасив белизну листа.
Continue reading
Уривки пам’яті моєї
не скласти вже в одну газету,
та в пісні пам’яті моєї
нема ще повного сюжету.
Continue reading
Як пилок та нектар,
я слова підбираю,
в стільника̔х, що із рими,
в мед віршів обертаю.
Continue reading
Я – небо, мысли все мои
в том небе облаков слои
сознанье – солнце закрывают,
то их полно, то исчезают,
дождём эмоций в землю льются,
из бытия воды берутся.
Continue reading
Я – небо, а мої думки̔
у тому небі, як хмарки̔
свідомість – сонце закривають,
то повно їх, то вмах зникають,
дощем емоцій в землю ллются,
з води буття вони беруться.
Continue reading
Коли ніч надійде,
хто врятує мене
від її надто темних обіймів?
Як світанок зійде,
геть її прожене,
і поразку свою вона прийме.
© Лєка Веселка, вересень 2023
Засмутилась українська Батьківщи́на-ма́ти:
як мені ганебний герб від людей сховати?
Бо там молот із серпом від часів радянських,
з зіркою червоною герб старий поганський.
Тож звернулась до Мінкульту: що мені робити,
як з ворожим тим гербом маю в світі жити?
Continue reading
«Негода», Ігор Касперович
Кожен рік спливає літо,
теплим сонечком зігріте.
Настає похмура осінь,
хоч ніхто її не просить
і на радощах не скаче.
Continue reading
«Планета Голубого Солнца» (третий вариант), Георгий Курнин, 1981 г.
Если бы вдруг нежданно-нечаянно,
Тебе сообщили однажды случайно,
Что твоё человеческое сознание
Доросло до планетарного состояния?
Что бы ты сделал? Какой стал планетой?
Что бы ты взял – то ли то, то ли это?
Что ни за что бы с собой ты не взял
Из того опыта, что осознал?
Continue reading