Яке просторище молочне!
Як сяє світлом чистота!
Суцільне біле непорочне,
краса у ньому й простота.
Та візьме от художник пензлі
порушить чистість полотна,
думок своїх змалює френзлі*,
під фарбой зникне білизна.
Глядач захоплений мовляє:
Чудово! Краєвид! Портрет!
Під шаром фарб охороняє
полотнище свій скарб-секрет.
© Лєка Веселка, квітень 2024
Примітка: *фре̔нзлі – те саме, що й торочки̔ – суцільний ряд кінців ниток, що вільно звисають із країв тканини; тасьма з таким рядом ниток; бахрома.
На русском языке это стихотворение под названием «Холст» читайте в предыдущем посте.
Похожие записи
