
Ти – обличчя Бога на цій Землі.
В очі мої зазирни –
всередину мене,
в глибини моєї душі,
на самісіньке дно подивися…
Continue reading

Ти – обличчя Бога на цій Землі.
В очі мої зазирни –
всередину мене,
в глибини моєї душі,
на самісіньке дно подивися…
Continue reading
Весна розквітла, наче казка,
і сяє сонцем височінь небес.
Вітаю всіх зі світлом святом Пасхи!
Христос воскрес!
Воїстину воскрес!

Тим, хто любить, зима не страшна,
ми зі снігу зліпимо серце,
хоч панує окру̔г білизна,
в світ любові відчинені дверці.
© Лєка Веселка, січень 2026
Continue reading
В злагоді з собою жити–
з долею своєй дружити.
Схвалювати Божу волю,
бути в згоді з вітром в полі.
Continue reading
Я помилялася у пошуках Тебе̔,
дивилася туди, де третє око:
а раптом там відкриється високе?
Щось блимало поміж зіниць…
Та у пітьмах моїх дурниць
всякчас сліпили думки, страсті…
Я бачила чотири масті
в просвіт обрамлення Буття,
та лишень п’ята, то Твоя.
Continue reading
(монорим українською)
Життя – в рядках оповідань,
де серед безлічі вагань,
крізь шепіт пристрасних зізнань,
журботу марних сподівань
лавину безлічі бажань,
несамовитих намагань,
жадобу до грошей та знань –
любові променіє грань.
© Лєка Веселка, березень 2025
Переклад вірша Ник Эль Энн – Миколи Лобанова «Душа» з російської на українську мову:
Слова роздрібнила,
Любов – до задухи:
Душа – майже шило,
Повітря у вухах.
То світло в канаві,
Років змоклих порох…
Душа – наче шва́ркіт,
Душа – шурхіт й ворох.
Ми разом й за верстви.
Надій пісня спора,
Душа – наче хрестик
Натільний, прозорий.
Continue reading
Вірш до попереднього допису «Біле та чорне».
Міцно обійми мене, моє Темне!
Загорни скоріше в свої обійми!
Іноді світитися так нестерпно!
Добре, що тебе ніхто не відійме!
Continue reading