Текст на русском после украинского.

Один записався у репери,
Другий живе рекетиром,
Третій працює директором,
Четвертий – бомжем без квартири.
Continue reading
Текст на русском после украинского.

Один записався у репери,
Другий живе рекетиром,
Третій працює директором,
Четвертий – бомжем без квартири.
Continue reading
«О, где ты, Муз?!», – шептала дама.
Не сочинялся стих упрямо,
когда проснулась утром рано.
Тогда, подняв себя с дивана,
коньяк плеснула в чашку с кофе
и как заправский киллер-профи,
достала пару пистолетов,
под возглас: «Песня ваша спета!», –
Continue reading
Ненаписанные книги.
Недописанные строки.
Вы – души моей вериги,
вы – любви моей протоки.
Continue reading
Один недавній випадок навів мене на роздуми про особистий простір індивіда. Що воно включає, чи можна його виміряти, як визначити його межі і наскільки воно необхідне людині, а, головне, навіщо?
У кожного є певні зобов’язання перед іншими – родинні, подружні, партнерські, дружні, професійні тощо. Але крім цих, нав’язаних вихованням і соціумом обов’язків, є ще й особисті права. Наприклад, тримати доглянутим своє фізичне тіло, втілювати свої ідеї та творчі задуми, накопичувати свої екзистенційні життєві цінності, реалізовувати свої мрії. Для своїх прав необхідна свобода від обов’язків, тобто таке місце та час, де зобов’язання перед іншими відсутні.
Таким місцем і часом є особистий простір людини, що включає особисті речі, персональне житло, куди стороннім вхід заборонено, недоторканний час, яким можна розпорядитися на свій розсуд, індивідуальне переживання емоцій та інформаційний простір.
Ось людина у Фейсбуці,
швидко пишуть її руці,
очі теж в швидких бігах,
тільки дупа на гальмах.
© Лєка Веселка, вересень 2024
Continue reading
Сузір’я. Зоряні шляхи.
Молочний Шлях веде додому.
Зірки прикуті, мов цвяхи,
вказати стежку щоб знайому.
Злітаю ввись за небосхил,
пронизуючи час та простір,
і змахи моїх сильних крил
крушать усі завади просто.
Continue reading
Россыпь алмазная спящих богов –
звёздное племя.
Час пробуждения, выход из снов –
грянуло время.
В искрах сияния ярких зарниц
дразнится пламя.
Вглубь прорываясь сквозь тысячи лиц
вспыхнет вдруг память.
Continue reading

❓ВОПРОС:
Здравствуйте, Lee, правда ли, что украинские военные разрушают и бомбят свои же города?
❗️ОТВЕТ lee:
Это вопрос из параллельной Вселенной?
«Украинские военные» – это ведь жители этих городов – там их родные, друзья, жёны, дети, братья, сестры… При такой логике, нападающей стороне просто нужно отойти и подождать, пока «украинские военные» сами себя и своих детей не победят окончательно…
Continue reading
Ван Эйков – два, ван Дейков – четыре,
Ван Эйки – братья, ван Дейки – нет.
В пятнадцатом веке Эйки творили,
в семнадцатом Дейки оставили след.
Continue reading

«Поклонение агнцу» – фрагмент алтаря в городе Генте в соборе святого Бавона, Хуберт ван Эйк и Ян ван Эйк, 1432 г.
Писала недавно совсем про Ван Дейков,
с ван Эйками вышел похожий курьёз,
двоих отыскала – Ян, Хуберт – Ван Эйки!
Задуматься снова пришлось мне всерьёз:
кого и какую из них взять работу,
чтоб стих в ИзоЛит под неё написать?
Брат старший мало́го Яна с заботой
когда-то картины учил рисовать.
Continue reading