На мотив «Пісеньки про Арбат» Булата Окуджави
Ти течеш крізь роки книги фейсів бликання.
Ллється дописів ряд, як в струмку вода.
Ах, Фейсбук, мій Фейсбук, ти – моє покликання.
Ти – і радість моя, і моя біда.
Continue reading
І нтернаціональний,
Н ема ані роду чи нації,
Т ріумфально та актуально
Е нергійно колотить по маківці,
Р озважальний, занадто привабливий,
Н аправляючий погляди разом,
Е стафету тримаючий звабливо,
Т ече просторінь скрізь поза часом.
© Лєка Веселка, квітень 2026
Авторський переклад з російської акровірша «ИНТЕРНЕТ», опублікованого в Журналі Акомпаніатора 3 квітня 2021 р. Continue reading
Іще не ніч та вже не день,
від дня зосталась тінь лишень.
Та тінь – найтонший перехід
від денних клопотів відхід.
Continue reading
Той товар, що треба вам,
продається тільки тут! –
ще й хапають за рукав:
– ви беріть, докіль дають!
– Тільки тут? Не може бути,
в інших бачила місцях,
вам би тільки його збути,
добре знаю суть в речах!
Continue reading
А за десертом я скажу:
«Прощай, я втомлена тобою!
Ти був неласковий зі мною.
Тепер до іншого біжу».
Continue reading
Серця всередині чується стук.
Серця всередині стелиться звук.
Серця в крові зберігається тон.
Серця звучання – закон.
© Лєка Веселка, лютий 2026
Тим, хто любить, зима не страшна,
ми зі снігу зліпимо серце,
хоч панує окру̔г білизна,
в світ любові відчинені дверці.
© Лєка Веселка, січень 2026
Continue reading
Я не вірю гарненьким фасадам,
за дверима буває досада.
Двері смикать облиш
та входи туди лиш,
де насправді стрічатимуть радо.
© Лєка Веселка, січень 2026
Continue reading
Vitaly Rudnick створив у Suno пісню на мій новорічний віршик, за що я йому вельми вдячна. Як на мене, вийшло дуже гарно!
