Ніщо поступово перетворювалося на Щось – на якусь стуктуровану точку в однорідному просторі, відмінну від усього, що його оточувало і, водночас, вбирало це оточення. У якийсь момент точка виявила себе сферою з дивним забарвленням (треба вам сказати, що сфера мала таку особливість – вміти розглядати себе зсередини і зовні з усіх боків): з якого боку вона б на себе не дивилася – хоч зверху, хоч знизу, хоч праворуч, хоч ліворуч, бачила себе ця сфера наполовину білої, наполовину чорної. Причому всередині білої половинки виднілося щось чорненьке, а в середині чорної світилося щось біленьке.
Continue reading
«Рядом с сердцем, чуть выше солнечного сплетения, медленно вращался ярко сияющий, словно шаровая молния, шарик, размером с абрикос. Он был словно из стекла, а внутри наполнен клубами дыма, и излучал свечение.
