Життя – це любов

(монорим українською)

Життя – в рядках оповідань,
де серед безлічі вагань,
крізь шепіт пристрасних зізнань,
журботу марних сподівань
лавину безлічі бажань,
несамовитих намагань,
жадобу до грошей та знань –
любові променіє грань.

© Лєка Веселка, березень 2025

Continue reading →

Душа

Переклад вірша Ник Эль Энн – Миколи Лобанова «Душа» з російської на українську мову:

Слова роздрібнила,
Любов – до задухи:
Душа – майже шило,
Повітря у вухах.

То світло в канаві,
Років змоклих порох…
Душа – наче шва́ркіт,
Душа – шурхіт й ворох.

Ми разом й за верстви.
Надій пісня спора,
Душа – наче хрестик
Натільний, прозорий.
Continue reading →

Таргани та метелики

На дверях кабінету психолога
висить оголошення,
а на обличчях його пацієнтів
непідробне приголомшення:

«Якщо задумав в голові тарганів цькувати,
то, як це не дивно, потрібно запам’ятати,
першими загинуть метелики в грудях та животі», –
виходить, що зовсім не там і зовсім не ті!
Continue reading →

Кабы не было руzни…

Кабы не было руzни
в городах и сёлах,
не было б тогда резни,
не молол бы Молох.
В небе б не летал «мопед»,
не взрывались КАБы,
обошлись бы без ракет,
кабы, кабы, кабы…

Continue reading →

Темне та Світле

Вірш до попереднього допису «Біле та чорне».

Міцно обійми мене, моє Темне!
Загорни скоріше в свої обійми!
Іноді світитися так нестерпно!
Добре, що тебе ніхто не відійме!

Continue reading →

З днем святого Миколая!

З днем святого Миколая
щиро й радісно вітаю!
Зичу здійснення бажань,
мрій, душевних сподівань.

Чудотворець Миколай,
В кожну хату завітай!
Подарунки діточкам
роздавай та їх батькам:

Continue reading →

Зіграй мені на флейті вітру

Авторський переклад з російскої.
Текст на русском после украинского.

̶  Зіграй мені на флейті вітру. І я подарую тобі посмішку дощу.

̶  Як можеш ти подарувати посмішку дощу? Хіба вона існує?

– Звичайно. І посмішка дощу, і сльози сонця, і поцілунки моря. Ти бачив їх багато разів. Ти навіть до них торкався.

̶  Що ти кажеш. Як можна доторкнутися до такого?

̶  Сонце випускає сльози. Чароійники їх знаходять, дбайливо шліфують і створюють із них ювелірні прикраси. Люди одягають ці прикраси і вбирають у себе блиск сонячних сліз. Це – бурштин.

̶  А поцілунки моря, які вони?
Continue reading →