Отак і сталося, що довелося Козаку з орком, якого мло на погибель його родини створило, битися, батьківські гріхи спокутувати.
Довго б’ються Козак і орк, лупцюють один одного до безтями, а сусіди дивляться на всі очі та підсовують Козаку в руки якусь зброю, але не саму сучасну, а таку, якої не шкода. Проте самі у бійку не лізуть. Та ще й переймаються, щоб Козак орка до смерті не забив, бо ще не вся зброя випробувана, яку треба випробувати, і чомусь потрібно обличчя малого лисого опудала зберегти, хоча яке з трьох, що він має, невідомо, проте всі однаково бридкі.
Вже у козацькій родині почали швидкоруч майструвати хоч якусь нову зброю, щоб дурного орка вщент розбити, бо побачили, що тієї, яку сусіди надають, не вистачає. Орку теж усілякі покидьки зброєю допомагають. Тож б’ються Козак з орком, б’ються, ніяк один одного не подолають.
