Дуркування на суржику для тих, в кого периодично зникає світло в хаті.
Примовляти, доки не засяє.
Примовляння для жінок:
Ми кохалися зі Свєтом
і з привєтом і з отвєтом.
Добре Свєт мене кохав
та внєзапно убіжав.
Continue reading
Запитав поет у «клави»:
«Може, спробувати слави?»
Та сказала: «Слава – цід*,
їжте брукву на обід».
«Не бажаю їсти брукву,
переплутала ти букви!
Та хіба я не поет?» –
кинув запит в інтернет.
Continue reading
Піднялася догори калина,
радість в Козака та Єгудіма.
Щиро один одного вітають,
миру та добробуту бажають.
Continue reading
Нарешті увірвався терпець у дядечки Сема і подарував він найсучаснішу зброю Козаку, навіть летючу, а ще одягнув його у лати й шолом, щоб той не зазнавав більше поранень, бо Ната з Єесою всі вуха йому продзижчали з цього приводу, ледве мозок не винесли своїми голосіннями. І так залякав хама, що той вмить повернув усіх заручників Єгудімові і забувся навіть дивитися у його бік недобрим поглядом.
А тітонька Бріта надіслала до бункеру малого лисого опудала спеціально навчених людей, які те мло скрутили і до пані Гааги привезли, щоб більш нікому в світі не кортіло в чужі домівки вриватися та над людьми знущатися. Валізку з червоною кнопкою звісно відібрали та деактивували навіки.
Десь за три дев’ять земель від козакової землі мешкав один бридкий троль, підлий, злий, до грошей та до чужого добра ласий. За його жорстоке поводження не тільки з іноземцями, а навіть зі своїми близькими, мав прізвисько хам. Отож мло і підбурило того хама напасти на свого сусіда Єгудіма, понівечити його родину і вигнати їх з власної хати. Довго вмовляти хама не довелось. Підступно напав він на Єгудімів дім і наробив там багато лиха.
Та Єгудім теж не пальцем роблений. Відповів так войовничо, що Оона вмить залишила Козака і побігла до Єгудіма засуджувати його за різку відповідь хаму. Червонохреська почала метушитися між Козаком та Єгудімом. Навіть дядечко Сем розгубився, кому допомогу насамперед надавати – Козаку чи Єгудіму?
Отак і сталося, що довелося Козаку з орком, якого мло на погибель його родини створило, битися, батьківські гріхи спокутувати.
Довго б’ються Козак і орк, лупцюють один одного до безтями, а сусіди дивляться на всі очі та підсовують Козаку в руки якусь зброю, але не саму сучасну, а таку, якої не шкода. Проте самі у бійку не лізуть. Та ще й переймаються, щоб Козак орка до смерті не забив, бо ще не вся зброя випробувана, яку треба випробувати, і чомусь потрібно обличчя малого лисого опудала зберегти, хоча яке з трьох, що він має, невідомо, проте всі однаково бридкі.
Вже у козацькій родині почали швидкоруч майструвати хоч якусь нову зброю, щоб дурного орка вщент розбити, бо побачили, що тієї, яку сусіди надають, не вистачає. Орку теж усілякі покидьки зброєю допомагають. Тож б’ються Козак з орком, б’ються, ніяк один одного не подолають.
Треба вам, шановне панство, сказати, що у свій час міцно товаришувала родина Кравця з родиною тітки Ерефіії, набагато міцніше, ніж з родинами дядечки Сема та тітоньки Бріти. Дядечко Сем, як і тітонька Бріта, були скоріше знайомі, ніж друзі, бо жили на відстані, а тітка Ерефія під боком. Кравець до Ерефії з відкритою душею, а та падлюка завжди Кравця дурила і використовувала в своїх інтересах, бо давненько вже мала ганебний намір його родину повністю підкорити та майном заволодіти.
Отож після того, як залишилися нащадки Кравця без йадерної зброї, щоб мати більш надійний захист, батько Козака вирішив породичатися з дядечком Семом та тітонькою Брітою через їхніх спільних племінниць – Нату та Єесу. І почав до них сватів засилати, щоб своїх онуків на них оженити.
Мабуть, вас цікавить, чому Козак без сучасної зброї опинився? Так я вам розповім.
Був в козака дід на прізвище Кравець. І мав той дід йадерну зброю. І ще була така зброя у дядечки Сема, тітоньки Бріти та в тітки Ерефії. Але отім трьом не дуже подобалося, що у Кравця є така сама зброя, що в них, і домовились вони між собою, ту зброю в Кравця відібрати, щоб він був менш могутнім за них і залежав від їхніх примх.
Знали вони, що полюбляє Кравець випити чогось гаряченького і добряче погуляти. Отож дядечко Сем узяв віскі й пиво, а тітка Ерефія чимало горілки, ще тітонька Бріта передала декілька пляшок джину, та й підкотили до Кравця у гості. Кравець дуже зрадів – вельмишановне панство завітало. Гостинний був, проставив їм на стіл справжнього українського самогону та приховану від жінки пляшку спотикача.
Жив собі Козак. Звичайнісіньким життям жив. Хазяйством займався. Діточок ростив. З ранку палив люльку та пив добру каву. Вдень працював. Увечері чарочку горілочки випивав, сальцем з цибулькою, смаженою ковбаскою та соленими огірочками закушував. Вночі з дружиною кохався та мирно відпочивав. Нікого не чіпав, нікому своїм життям не заважав.
Та якось прокинувся серед ночі майже на світанку від якогось грюкоту незвичного. Вибіг на двір, а там здоровенний орк його хазяйські споруди трощить, худобу лякає та ще й репетує: «Я – твій брат. Прийшов до тебе разом жити. Давай обійматися-цілуватися».
В козака очі на лоба полізли від такого нахабства, схопив він, не роздумуючи, що рід руку попало, і почав з тим орком битися, своє добро та життя рідних захищати.
Кто сидит у монитора,
новостей гоняя своры?
Репортажи, бредни, споры,
сплетни, фейки, разговоры,
фото, видео, обзоры,
Continue reading