Цей вірш написаний 5 січня 2026 року після тривалої масованої атаки рашистськими шахедами та ракетами українського міста Чернігів.
Зима. Чернігів. Тиша. Спокій.
Сніг. Повня. Зірочки. Краса.
Та де там? Вже картають обрій
шахеди, шерстять небеса.
Continue reading
Влітку цього року прийняла участь в україномовній збірці віршів, прози та перекладів 44 авторів міжнародної літературної спільноти «Аrtelen» – книзі п’ятій та якось вчасно не поділилася цією приємною подією зі своїми читачами. 2025 рік добігає кінця, тож треба завершувати недовершене, щоб з радістю починати нове.
В злагоді з собою жити–
з долею своєй дружити.
Схвалювати Божу волю,
бути в згоді з вітром в полі.
Continue reading
Ми в гарбузику зробим дірочки
і запалимо в ньому свічечку,
потім підемо, як «під білочкой»,
з цим гарбузиком пізно ввечері.
І при цьому вбрання покажемо
відьми, привида чи вампірчика,
спишна потім усім розскажемо
провели як свій час в Хелловінчик.
Continue reading
Зазви̔чай полюбляють люди осінь,
опале листя в купі, тихий дощ…
Мені б у літо, в ліс янтарних со̔сон,
коли ще не потрібен макінтош.
Хоч непотрібно нарікати на погоду,
та не люблю я вогкість і туман.
Хай сонця промінь – вічний дар природи
ясніє крізь похмурість і дурман.
Continue reading
Я помилялася у пошуках Тебе̔,
дивилася туди, де третє око:
а раптом там відкриється високе?
Щось блимало поміж зіниць…
Та у пітьмах моїх дурниць
всякчас сліпили думки, страсті…
Я бачила чотири масті
в просвіт обрамлення Буття,
та лишень п’ята, то Твоя.
Continue reading
Знизу – стовбур згрубілий,
зверху – легкість та грація.
І на диво у білому
древо реінкарнації.
Що колись ми зробили –
то вже втратило значимість!
В житті новому білими
знов по колу ми скачемо.
Continue reading
