Користь кави доведена ще одним науковим дослідженням.
Каву пити кожен день корисно,
випивайте мілілітрів триста,
тобто по дві або навіть три чашки,
по хворобам тук-тук, наче цвяшком.
© Лєка Веселка, червень 2024
Continue reading
Запитав поет у «клави»:
«Може, спробувати слави?»
Та сказала: «Слава – цід*,
їжте брукву на обід».
«Не бажаю їсти брукву,
переплутала ти букви!
Та хіба я не поет?» –
кинув запит в інтернет.
Continue reading
Людина малює картину.
Картина малює людину.
Один одного малюють
два світи, що співіснують.
© Лєка Веселка, квітень 2024
Яке просторище молочне!
Як сяє світлом чистота!
Суцільне біле непорочне,
краса у ньому й простота.
Та візьме от художник пензлі
порушить чистість полотна,
думок своїх змалює френзлі*,
під фарбой зникне білизна.
Continue reading
Уривки пам’яті моєї
не скласти вже в одну газету,
та в пісні пам’яті моєї
нема ще повного сюжету.
Continue reading
Як пилок та нектар,
я слова підбираю,
в стільника̔х, що із рими,
в мед віршів обертаю.
Continue reading
Душа болить за Україну,
болить нестерпно, безупинно.
Два роки вже війна триває
і кожен день людей вбиває.
Летять шахеди та ракети
і страху кидають тенета.
Сирени виють, плачуть діти,
бо небо й досі не закрите!
Коли зупинять цю навалу?
Невже людських смертей ще мало?
Невже замало суму, болі?
А може досить вже, доволі?
Continue reading
Музика – пісня серця,
проза – розуму спів.
Вірші – стакато та скерцо
серцевого ритму зі слів.
Continue reading
Порошки до Дня Поезії
українською мовою:
поета надихає муза
а до поетки ходить муз
у музи перса в муза м’язи
союз
© Лєка Веселка, березень 2024
Continue reading
Я – небо, а мої думки̔
у тому небі, як хмарки̔
свідомість – сонце закривають,
то повно їх, то вмах зникають,
дощем емоцій в землю ллются,
з води буття вони беруться.
Continue reading