Непереможна Україна
Непохитні, як скеля,
ще й незламні, сталеві,
боронять свою неньку
українці, як леви.
Вже два роки воюють
з тою клятой ордою,
як її не поборють,
то не знайдуть спокою.
Continue reading
Отак і сталося, що довелося Козаку з орком, якого мло на погибель його родини створило, битися, батьківські гріхи спокутувати.
Довго б’ються Козак і орк, лупцюють один одного до безтями, а сусіди дивляться на всі очі та підсовують Козаку в руки якусь зброю, але не саму сучасну, а таку, якої не шкода. Проте самі у бійку не лізуть. Та ще й переймаються, щоб Козак орка до смерті не забив, бо ще не вся зброя випробувана, яку треба випробувати, і чомусь потрібно обличчя малого лисого опудала зберегти, хоча яке з трьох, що він має, невідомо, проте всі однаково бридкі.
Вже у козацькій родині почали швидкоруч майструвати хоч якусь нову зброю, щоб дурного орка вщент розбити, бо побачили, що тієї, яку сусіди надають, не вистачає. Орку теж усілякі покидьки зброєю допомагають. Тож б’ються Козак з орком, б’ються, ніяк один одного не подолають.
Треба вам, шановне панство, сказати, що у свій час міцно товаришувала родина Кравця з родиною тітки Ерефіії, набагато міцніше, ніж з родинами дядечки Сема та тітоньки Бріти. Дядечко Сем, як і тітонька Бріта, були скоріше знайомі, ніж друзі, бо жили на відстані, а тітка Ерефія під боком. Кравець до Ерефії з відкритою душею, а та падлюка завжди Кравця дурила і використовувала в своїх інтересах, бо давненько вже мала ганебний намір його родину повністю підкорити та майном заволодіти.
Отож після того, як залишилися нащадки Кравця без йадерної зброї, щоб мати більш надійний захист, батько Козака вирішив породичатися з дядечком Семом та тітонькою Брітою через їхніх спільних племінниць – Нату та Єесу. І почав до них сватів засилати, щоб своїх онуків на них оженити.
Мабуть, вас цікавить, чому Козак без сучасної зброї опинився? Так я вам розповім.
Був в козака дід на прізвище Кравець. І мав той дід йадерну зброю. І ще була така зброя у дядечки Сема, тітоньки Бріти та в тітки Ерефії. Але отім трьом не дуже подобалося, що у Кравця є така сама зброя, що в них, і домовились вони між собою, ту зброю в Кравця відібрати, щоб він був менш могутнім за них і залежав від їхніх примх.
Знали вони, що полюбляє Кравець випити чогось гаряченького і добряче погуляти. Отож дядечко Сем узяв віскі й пиво, а тітка Ерефія чимало горілки, ще тітонька Бріта передала декілька пляшок джину, та й підкотили до Кравця у гості. Кравець дуже зрадів – вельмишановне панство завітало. Гостинний був, проставив їм на стіл справжнього українського самогону та приховану від жінки пляшку спотикача.
Жив собі Козак. Звичайнісіньким життям жив. Хазяйством займався. Діточок ростив. З ранку палив люльку та пив добру каву. Вдень працював. Увечері чарочку горілочки випивав, сальцем з цибулькою, смаженою ковбаскою та соленими огірочками закушував. Вночі з дружиною кохався та мирно відпочивав. Нікого не чіпав, нікому своїм життям не заважав.
Та якось прокинувся серед ночі майже на світанку від якогось грюкоту незвичного. Вибіг на двір, а там здоровенний орк його хазяйські споруди трощить, худобу лякає та ще й репетує: «Я – твій брат. Прийшов до тебе разом жити. Давай обійматися-цілуватися».
В козака очі на лоба полізли від такого нахабства, схопив він, не роздумуючи, що рід руку попало, і почав з тим орком битися, своє добро та життя рідних захищати.
Изображение «Армия украинских ангелов» сгенерировано ИИ Vispunk
Посвящается ангелам ВСУ
Солдатами не рождаются,
солдатами умирают.
Войны колесо вращается
и давит, пощады не зная.
Жестокие силы бессовестно
солдатскую жизнь обрывают.
Уж места нет в ангельском воинстве,
а новые всё прибывают.
© Лека Вэсэлка, октябрь 2023
Continue reading
Засмутилась українська Батьківщи́на-ма́ти:
як мені ганебний герб від людей сховати?
Бо там молот із серпом від часів радянських,
з зіркою червоною герб старий поганський.
Тож звернулась до Мінкульту: що мені робити,
як з ворожим тим гербом маю в світі жити?
Continue reading
У червні цього року я отримала свої примірники друкованого Поетичного Альманаху «З Україною в серці», виданого за підтримки Конгресу літераторів України, Міжнародного Благодійного Фонду «Сєрж Гудман та Добро», Національної спілки журналістів України, Газети «Вечірній Нью-Йорк» (США), Академії ЛІК [Література, Мистецтво, Комунікації] (Германія) та інших благодійників, і надрукованого у друкарні «Друкарський двір Олега Федорова» м. Києва, який є частиною великого Міжнародного Творчого Проекту «Сreative World», спрямованого на об’єднання творчих людей світу.
Не чіпали б нашу мову москалі пихаті,
гостювали б іще довго в українській хаті.
Забажали нашу волю зовсім підкорити?
То ж тепер тримайте долю битого корита.
Continue reading
«Непереможна Україна…», народний художник України Володимир Козюк (Вінниця).
Непохитні, як скеля,
ще й незламні, сталеві,
боронять свою неньку
українці, як леви.
Continue reading
