Это не совсем обычное стихотворение – в нём можно переставлять местами строки без какого-либо ущерба для смысла и рифмы. 🙂
Тёплая ладошка,
мягкая подушка.
Шепчет фея-крошка
ласково на ушко:
«Баю-баю-баю,
спать давно пора!
Спи, забот не зная,
крепко до утра».
Continue reading
Укр.: Так на думку нейронки Bing Copilot Designer виглядає штучний інтелект взагалі.
Рос.: Так по мнению Bing Copilot Designer выглядит искусственный интеллект вообще.
Укр.: На мій простенький запит: «Намалюй, як виглядає штучний інтелект», нейронка Ideogram створила наступне, при цьому написавши для кожного зображення свою власну магічну підказку.
Рос.: На мой простенький запрос: «Нарисуй, как выглядит искусственный интеллект», нейронка Ideogram создала следующее, при этом написав для каждого изображения свою собственную магическую подсказку.
Малюнок 1
Укр.: «Футуристичне абстрактне представлення штучного інтелекту. У центрі знаходиться складний механічний мозок, що світиться, з безліччю мерехтливих ланцюгів і проводів. Його оточують різні елементи, пов’язані з ШІ, такі як потоки даних, шаблони коду та нейронні мережі. Фон являє собою суміш глибокого космосу та цифрових візерунків із зірками, алгоритмічними конструкціями та голографічними проекціями. Загальна атмосфера є сумішшю футуристичного, технологічного і загадкового».
Continue reading
У мене з’явилася цікава іграшка, від якої неможливо відірватися. Це – генератори зображень зі штучним інтелектом, чи простіше кажучи – нейронки зображень. Очі розбігаються, так їх багато. І дуже мені цікаво, а що вийде з мого чергового запиту? Складу запит, по їхньому, штучно-інтелектному «Promt» і чекаю, що воно мені згенерує.
Іноді вдало, іноді не дуже. Особливо з людьми в нього ще погано виходить. То ногу, або руку зайву намалює, чи пальці на руці, то очі, або ніс та губи повикривлює чи поразмазує так, що дивитися смішно. Іноді люди теж добре виходять. А взагалі то краще природу, предмети або тварин малює. Хоча із цим бувають чудернацькі витвори.
З текстом теж проблеми виникають. По-перше, кирилицю не визнає взагалі, а латиницею частенько пише дурниці замість потрібних слів. Доводиться це «мальовництво» замазувати або видаляти руцями в улюбленому графічному редакторі і додавати потрібний текст або деталі. Хоча останнім часом з’являється все більше нейромереж, які можуть це зробити за людину. Але мені подобається самій. У будь-якому випадку виходить творча співпраця людини зі штучним інтелектом.
Піднялася догори калина,
радість в Козака та Єгудіма.
Щиро один одного вітають,
миру та добробуту бажають.
Continue reading
Нарешті увірвався терпець у дядечки Сема і подарував він найсучаснішу зброю Козаку, навіть летючу, а ще одягнув його у лати й шолом, щоб той не зазнавав більше поранень, бо Ната з Єесою всі вуха йому продзижчали з цього приводу, ледве мозок не винесли своїми голосіннями. І так залякав хама, що той вмить повернув усіх заручників Єгудімові і забувся навіть дивитися у його бік недобрим поглядом.
А тітонька Бріта надіслала до бункеру малого лисого опудала спеціально навчених людей, які те мло скрутили і до пані Гааги привезли, щоб більш нікому в світі не кортіло в чужі домівки вриватися та над людьми знущатися. Валізку з червоною кнопкою звісно відібрали та деактивували навіки.
Десь за три дев’ять земель від козакової землі мешкав один бридкий троль, підлий, злий, до грошей та до чужого добра ласий. За його жорстоке поводження не тільки з іноземцями, а навіть зі своїми близькими, мав прізвисько хам. Отож мло і підбурило того хама напасти на свого сусіда Єгудіма, понівечити його родину і вигнати їх з власної хати. Довго вмовляти хама не довелось. Підступно напав він на Єгудімів дім і наробив там багато лиха.
Та Єгудім теж не пальцем роблений. Відповів так войовничо, що Оона вмить залишила Козака і побігла до Єгудіма засуджувати його за різку відповідь хаму. Червонохреська почала метушитися між Козаком та Єгудімом. Навіть дядечко Сем розгубився, кому допомогу насамперед надавати – Козаку чи Єгудіму?
Отак і сталося, що довелося Козаку з орком, якого мло на погибель його родини створило, битися, батьківські гріхи спокутувати.
Довго б’ються Козак і орк, лупцюють один одного до безтями, а сусіди дивляться на всі очі та підсовують Козаку в руки якусь зброю, але не саму сучасну, а таку, якої не шкода. Проте самі у бійку не лізуть. Та ще й переймаються, щоб Козак орка до смерті не забив, бо ще не вся зброя випробувана, яку треба випробувати, і чомусь потрібно обличчя малого лисого опудала зберегти, хоча яке з трьох, що він має, невідомо, проте всі однаково бридкі.
Вже у козацькій родині почали швидкоруч майструвати хоч якусь нову зброю, щоб дурного орка вщент розбити, бо побачили, що тієї, яку сусіди надають, не вистачає. Орку теж усілякі покидьки зброєю допомагають. Тож б’ються Козак з орком, б’ються, ніяк один одного не подолають.
Треба вам, шановне панство, сказати, що у свій час міцно товаришувала родина Кравця з родиною тітки Ерефіії, набагато міцніше, ніж з родинами дядечки Сема та тітоньки Бріти. Дядечко Сем, як і тітонька Бріта, були скоріше знайомі, ніж друзі, бо жили на відстані, а тітка Ерефія під боком. Кравець до Ерефії з відкритою душею, а та падлюка завжди Кравця дурила і використовувала в своїх інтересах, бо давненько вже мала ганебний намір його родину повністю підкорити та майном заволодіти.
Отож після того, як залишилися нащадки Кравця без йадерної зброї, щоб мати більш надійний захист, батько Козака вирішив породичатися з дядечком Семом та тітонькою Брітою через їхніх спільних племінниць – Нату та Єесу. І почав до них сватів засилати, щоб своїх онуків на них оженити.
Мабуть, вас цікавить, чому Козак без сучасної зброї опинився? Так я вам розповім.
Був в козака дід на прізвище Кравець. І мав той дід йадерну зброю. І ще була така зброя у дядечки Сема, тітоньки Бріти та в тітки Ерефії. Але отім трьом не дуже подобалося, що у Кравця є така сама зброя, що в них, і домовились вони між собою, ту зброю в Кравця відібрати, щоб він був менш могутнім за них і залежав від їхніх примх.
Знали вони, що полюбляє Кравець випити чогось гаряченького і добряче погуляти. Отож дядечко Сем узяв віскі й пиво, а тітка Ерефія чимало горілки, ще тітонька Бріта передала декілька пляшок джину, та й підкотили до Кравця у гості. Кравець дуже зрадів – вельмишановне панство завітало. Гостинний був, проставив їм на стіл справжнього українського самогону та приховану від жінки пляшку спотикача.
