Сузір’я. Зоряні шляхи.
Молочний Шлях веде додому.
Зірки прикуті, мов цвяхи,
вказати стежку щоб знайому.
Злітаю ввись за небосхил,
пронизуючи час та простір,
і змахи моїх сильних крил
крушать усі завади просто.
Continue reading
Россыпь алмазная спящих богов –
звёздное племя.
Час пробуждения, выход из снов –
грянуло время.
В искрах сияния ярких зарниц
дразнится пламя.
Вглубь прорываясь сквозь тысячи лиц
вспыхнет вдруг память.
Continue reading
Кожен пише, як він чує,
серця ритм йому диктує!
Ось чому гово̔рять люди:
тексти не горять у грубі!
Continue reading
В спекоту жити можливо,
лежачи обережно,
вночі, голяком, нерухливо,
пітніючи безмежно.
Continue reading
Друг мой кондиционер –
многим в духоту пример!
Получаю наслажденье –
в жаркий полдень охлажденье.
Continue reading
Друг мій кондиціонер –
Приклад багатьом тепер!
Здобуваю насолоду –
в день спекотний прохолоду.
Continue reading
Від жари кипіло тіло,
мліло, плавилось, потіло,
нило, корчило гримаси,
вимагало пива, квасу,
мікс абиякий із льодом,
і морозива до того.
Continue reading
От жары кипело тело,
млело, плавилось, потело,
ныло, корчило гримасы,
требовало пива, кваса,
микс какой-нибудь со льдом,
и мороженку притом.
Continue reading
Це спекотне літо,
сонцем розігріте,
смажить, наче шкварки,
загубило хмарки.
Як кисіль повітря,
десь подівся вітер
свіжий та ядрений,
дме лише копчений.
Continue reading
Поза часом,
поза віком
легкий шелест літер,
тихий шепіт фраз
тче вуаль простору.
Дзижчать прялки,
нитки слів сочаться
з куделів думок
і намотуються
на клубки оповідань.
© Лєка Веселка, липень 2024