Ніщо поступово перетворювалося на Щось – на якусь стуктуровану точку в однорідному просторі, відмінну від усього, що його оточувало і, водночас, вбирало це оточення. У якийсь момент точка виявила себе сферою з дивним забарвленням (треба вам сказати, що сфера мала таку особливість – вміти розглядати себе зсередини і зовні з усіх боків): з якого боку вона б на себе не дивилася – хоч зверху, хоч знизу, хоч праворуч, хоч ліворуч, бачила себе ця сфера наполовину білої, наполовину чорної. Причому всередині білої половинки виднілося щось чорненьке, а в середині чорної світилося щось біленьке.
Continue reading
В течение нашей жизни мы волей-неволей возвращаемся к каким-то старым событиям, понятиям, ситуациям, но поскольку жизнь всё же движется по спирали, а не по кругу, этот возврат происходит на каком-то ином уровне восприятия. На этом уровне по-новому воспринимаются любые, ранее прочитанные, увиденные, услышанные произведения. Поэтому я решила ввести рубрику “Из старых записей”, где буду возвращаться к опубликованным ранее в Журнале Аккомпаниатора записям, становящимися актуальными на данный момент времени.