Зоряний дім

Сузір’я. Зоряні шляхи.
Молочний Шлях веде додому.
Зірки прикуті, мов цвяхи,
вказати стежку щоб знайому.

Злітаю ввись за небосхил,
пронизуючи час та простір,
і змахи моїх сильних крил
крушать усі завади просто.

Continue reading

Пробуждение звёздного племени

Россыпь алмазная спящих богов –
звёздное племя.
Час пробуждения, выход из снов –
грянуло время.

В искрах сияния ярких зарниц
дразнится пламя.
Вглубь прорываясь сквозь тысячи лиц
вспыхнет вдруг память.

Continue reading

Про прозу

Поза часом,
поза віком
легкий шелест літер,
тихий шепіт фраз
тче вуаль простору.
Дзижчать прялки,
нитки слів сочаться
з куделів думок
і намотуються
на клубки оповідань.

© Лєка Веселка, липень 2024

Continue reading

Призыв к странам мира

Душа болит за Украину,
болит и ноет непрерывно.
Война два года уже длится,
и смерть за смертью вереницей.

Летят шахеды и ракеты
бросают ужаса отсветы.
Сирены воют, дети плачут,
а небо до сих пор не спрячут!

Когда приструнят подлых гадов?
Неужто потакать им надо?
Неужто мало горя, боли?
Довольно, хватит! Иль доколе?

Continue reading

Заклик до країн світу

Душа болить за Україну,
болить нестерпно, безупинно.
Два роки вже війна триває
і кожен день людей вбиває.

Летять шахеди та ракети
і страху кидають тенета.
Сирени виють, плачуть діти,
бо небо й досі не закрите!

Коли зупинять цю навалу?
Невже людських смертей ще мало?
Невже замало суму, болі?
А може досить вже, доволі?

Continue reading