Уривки пам’яті моєї
не скласти вже в одну газету,
та в пісні пам’яті моєї
нема ще повного сюжету.
Continue reading
Category Archives: Голос Души
Поетка – бджола
Як пилок та нектар,
я слова підбираю,
в стільника̔х, що із рими,
в мед віршів обертаю.
Continue reading
Призыв к странам мира
Душа болит за Украину,
болит и ноет непрерывно.
Война два года уже длится,
и смерть за смертью вереницей.
Летят шахеды и ракеты
бросают ужаса отсветы.
Сирены воют, дети плачут,
а небо до сих пор не спрячут!
Когда приструнят подлых гадов?
Неужто потакать им надо?
Неужто мало горя, боли?
Довольно, хватит! Иль доколе?
Continue reading
Заклик до країн світу
Душа болить за Україну,
болить нестерпно, безупинно.
Два роки вже війна триває
і кожен день людей вбиває.
Летять шахеди та ракети
і страху кидають тенета.
Сирени виють, плачуть діти,
бо небо й досі не закрите!
Коли зупинять цю навалу?
Невже людських смертей ще мало?
Невже замало суму, болі?
А може досить вже, доволі?
Continue reading
Стакато та скерцо віршів
Музика – пісня серця,
проза – розуму спів.
Вірші – стакато та скерцо
серцевого ритму зі слів.
Continue reading
Мысли – облака
Я – небо, мысли все мои
в том небе облаков слои
сознанье – солнце закрывают,
то их полно, то исчезают,
дождём эмоций в землю льются,
из бытия воды берутся.
Continue reading
Думки – хмарки
Я – небо, а мої думки̔
у тому небі, як хмарки̔
свідомість – сонце закривають,
то повно їх, то вмах зникають,
дощем емоцій в землю ллются,
з води буття вони беруться.
Continue reading
Ніч та світанок
Коли ніч надійде,
хто врятує мене
від її надто темних обіймів?
Як світанок зійде,
геть її прожене,
і поразку свою вона прийме.
© Лєка Веселка, вересень 2023
Красота есть во всём…
Красота есть во всём, что нас окружает,
а не в том лишь, в чём принято видеть.
Когда жалость к себе перестала жалить,
скорби яд не мешает увидеть
Continue reading
Тишина. Безмолвие. Молчание.
Тишина. Безмолвие. Молчание.
Исчезает всякое звучание.
Тишина. Молчание. Безмолвие.
Послевкусие от послесловия.
Continue reading