Журналіст Олексій Редченко розповідає про мову Київської Русі ‒ попередницю української мови на підставі відкриття та дослідження український історика, археолог, фахівеця у галузі давньоруської культури, дослідника графіті та фресок Софії Київської, доктора історичних наук Сергія Висоцького.
В Соборі Св. Софії відкрито написи тисячолітньої давнини, на яких присутні майже всі риси сучасної української мови.
Написи свідчать, що кияни XI—XIII століть не були «праросіянами». Були вони праукраїнцями.
Річ не в тім, на скільки відсотків сучасна українська мова співпадає з мовою наших предків. Справа політична: ми у 2008-му – прямі нащадки тих, хто складав етнічне ядро Русі в 1008-му. «Україна складала ядро Київської Русі», – констатує британський Словник Хатчінсона («Ukraine formed the heartland of medieval state of Kievan Rus which emerged in the 9th century». The Hutcinson dictionary of World History, 1993 (1994)».
Фрагменти «живої» мови київських графіті цілком доречно називати українською зразка раннього середньовіччя.
В авторитетному «Словнику мов» Ендрю Долбі (Dictionary of Languages. Andrew Dalby. Bloomsbury, 1999. London), де фігурують старослов’янська (Old Slavonic), церковнослов’янська (Church Slavonic), про українську мову написано чорним по білому: «вона має довшу історію, ніж російська» (Ukrainian has longer history than Russian). І про те, що Україна – «та територія, звідки праслов’янська мова (protoslavonic language) поширювалася зокрема й на північ – до Білорусі та Новгорода».
Більш детально у статті «НЕ МОЛИТВОЮ ЄДИНОЮ» (українська мова в Київській Русі.
Похожие записи
