Жив собі Козак. Звичайнісіньким життям жив. Хазяйством займався. Діточок ростив. З ранку палив люльку та пив добру каву. Вдень працював. Увечері чарочку горілочки випивав, сальцем з цибулькою, смаженою ковбаскою та соленими огірочками закушував. Вночі з дружиною кохався та мирно відпочивав. Нікого не чіпав, нікому своїм життям не заважав.
Та якось прокинувся серед ночі майже на світанку від якогось грюкоту незвичного. Вибіг на двір, а там здоровенний орк його хазяйські споруди трощить, худобу лякає та ще й репетує: «Я – твій брат. Прийшов до тебе разом жити. Давай обійматися-цілуватися».
В козака очі на лоба полізли від такого нахабства, схопив він, не роздумуючи, що рід руку попало, і почав з тим орком битися, своє добро та життя рідних захищати.
