Присвячується громадянам України,
засліпленим кремлівської брехнею та
імперським шовіністичним маренням*
Мій синок та донечка, хай світить тобі сонечко.
Ненька Україна засліплену дитину
Щиро вибачає, додому чекає.
Дитина прозріє, сяйво знов засяє.
Відступиться морок, серце заспіває.
Заспіває долі, заспіває волі,
Що літає птахом білим в чистому просторі.
Рідная дитино, що тобі нейметься?
Відпусти від себе морок, хай душа спасеться.
Нема там, де ти шукаєш, ні волі, ні слави,
А є там брехня собача, бо люди – забава
Для ворожих недоумків, що грають в «спасіння».
А спасіння тільки в серці, в якому насіння
Божої святой Любові, що не гудить неньку,
Щоб вона не наробила, а завжди рідненька.
Не рятують рідну матір насильством над нею,
Не викручують їй руки, не глузують з неї,
А приймають і шанують, бо вона є мати.
Так, навчись, дитино рідна, матір шанувати.
Навчись шанувати мову та свій давній звичай,
Не нав’язуй їй подружжя з тим, хто їй не личить,
Що прикрило нутро звіра під людською маской,
Ти доросла вже людина, досить вірить казкам,
Що тобі розповідають лиходійні люди,
Щастя тільки в рідній хаті, іншої не буде.
© Лєка Веселка 2014
* Посвящается гражданам Украины, ослеплённым кремлёвской ложью и имперским шовинистическим бредом.
Похожие записи
