Були собі два сусіди – Іван та Івась. Браталися, обнімалися, свята разом відзначали.
Та якось вдерся Іван до Івася без запрошення і почав тому докоряти:
‒ Брате Івасю, ось я тобі цю шафу подарував, коли ти був одружений на Хвесьці, а зараз ти з нею розлучився, а оженився на Марійці, так ото віддавай мені цю шафу назад. А ще меблі в тебе зовсім не так стоять, як мені подобається. На мій погляд, стіл повинен тут бути, а ліжко ондечки там, а стільці взагалі треба замінити.
І не дочекавшись відповіді сусіда, почав ті меблі по хаті Івася пересувати.
Івась стояв-стояв, дивився-дивився, а потім почухав потилицю, зітхнув важко та як заїхав у пихату сусідську мордяку, що той аж перевернувся і догори ногами задригав. А сам мовив:
‒ Хто дав тобі право нахабно мене вчити, з якою жінкою мені жити та ще й самовільно меблі в моїй хаті пересувати?!
Отакої…
© Лєка Веселка 2014
Авторский перевод на русский язык:
Continue reading