Полотно

Яке просторище молочне!
Як сяє світлом чистота!
Суцільне біле непорочне,
краса у ньому й простота.

Та візьме от художник пензлі
порушить чистість полотна,
думок своїх змалює френзлі*,
під фарбой зникне білизна.

Глядач захоплений мовляє:
Чудово! Краєвид! Портрет!
Під шаром фарб охороняє
полотнище свій скарб-секрет.

© Лєка Веселка, квітень 2024

Примітка: *фре̔нзлі – те саме, що й торочки̔ – суцільний ряд кінців ниток, що вільно звисають із країв тканини; тасьма з таким рядом ниток; бахрома.

На русском языке это стихотворение под названием «Холст» читайте в предыдущем посте.

Похожие записи

Loading spinner
вверх