Я – небо, а мої думки̔
у тому небі, як хмарки̔
свідомість – сонце закривають,
то повно їх, то вмах зникають,
дощем емоцій в землю ллются,
з води буття вони беруться.
Continue reading
Tag Archives: эмоции
З Новим 2024 роком!
Чорний Кролик постарішав,
цілий рік стрибав і тішив,
та минувся його час,
вже Дракон летить до нас.
Continue reading
В преддверии Рождества
Эта истина проста –
ждём прихода Рождества.
Будем славить мы Христа
в завершение поста.
Прекратится суета,
праздник распахнёт врата,
выйдет первая звезда,
можно выпить без стыда.
Continue reading
Накипіло
Задовбали орки кляті –
Луцьк, Дніпро, Одеса, Львів,
отже виродки затяті,
набрід гидких холуїв!
Continue reading
Мої вірші у поетичному Альманасі «З Україною в серці»
У червні цього року я отримала свої примірники друкованого Поетичного Альманаху «З Україною в серці», виданого за підтримки Конгресу літераторів України, Міжнародного Благодійного Фонду «Сєрж Гудман та Добро», Національної спілки журналістів України, Газети «Вечірній Нью-Йорк» (США), Академії ЛІК [Література, Мистецтво, Комунікації] (Германія) та інших благодійників, і надрукованого у друкарні «Друкарський двір Олега Федорова» м. Києва, який є частиною великого Міжнародного Творчого Проекту «Сreative World», спрямованого на об’єднання творчих людей світу.
Когда воет сирена …
Когда воет сирена под смерти прищур,
не бегу паникуя в подвал,
отвлекаюсь на быт, кинофильм, маникюр,
усмиряя эмоций злых шквал.
Continue reading
Зненацька. Нарешті. Незабаром.
*
Війна, війна, хай тобі трясця!
Запа́л та на́тиск втрать зненацька!
Війна, війна, хай тобі всохне!
Візьми та з переляку здохни!
* Continue reading
Жду…
В ожидании контрнаступления ВСУ
Вой сирены слышится,
мне никак не пишется
ни стихом, ни прозою,
лишь война занозою
жгучею, колючею
душу мою мучает.
Continue reading
Пишущим

«Поэтическая минута», Джеймс Кристенсен
Каждый пишет, как он слышит
жизни ритм, что сердцу ближе!
Потому и говорят:
тексты в печке не горят!
Continue reading
О стихах и поэзии
СТИХИ
Стихи прилетают, когда захотят,
а так, хоть гони, хоть зови…
Им дверь не откроешь, в окно залетят
и спать не дадут до зари.
Стихи залетают и ум теребят,
играют на струнах души.
И просятся звуки в ритмический ряд –
из пауз и слов витражи.
© Лека Вэсэлка, июль 2018
Continue reading