Мирний план, запропонований Трампом, це звісно зовсім не те, на що розраховували українці. А на що ми з вами розраховували? На те, що нам нададуть найсучаснішу зброю, з якою ми відвоюємо усі наші території до кордонів 1991 року, наприкінці спалимо мацкву, здамо військових злочинців до трибуналу в Гаазі та відсвяткуємо перемогу. Сподівалися, що за нас вступиться могутні держави – США та Великобританія, які надавали нам гарантії безпеки за Будапештським меморандумом, примусять своєю силою та авторитетом ерефію до справедливого миру, повернення заграбованих територій і виплати компенсацій та контрибуцій.
А що ми маємо? Три роки дев’ять місяців повномасштабної війни. Тисячі загиблих військових і мирних жителів України. Цілодобовий щоденний терор мирного населення – вий сирен, дрони, бомби та ракети, які летять над головами і падають, поступово знищуючи нашу інфрастуктуру, водночас руйнуючи жилі будинки і вбиваючи тамошніх мешканців. Кожен день наші воїни проливають кров, зазнають поранень і гинуть, відстоюючи крок за кроком клаптики української землі. Але ворог все одно просувається. І кінця краю цьому не видно.
Наші можновладці не здатні забезпечити військових не те що гідним знарядженням, одягом, їжею, а навіть автотранспортом та дронами за рахунок держави і грошей з міжнародної допомоги, не кажучи вже про щось інше. Якби не волонтери та донати громадян, то взагалі була б повна біда. До того ж ты, хто при влады на будь-якому рывны крадуть у свого народу і своєї країни все, що можуть вкрасти. Політики від ради до місцевих здатні лише до чвар між собою і розподілу відкатів замість дієвого захисту інфрастукртурних об’єктів та турботи про громадян, які мешкають на підпорядкованих їм територія.
Ми втрачаємо чоловічу частину населення. Одни гинуть на полі бою, інші тікають за кордон, бо не мають бажання гинути. Ми стоїмо на порозі енергетичного блекауту. Світ відмовився нас захищати. Стримати рашистів ніхто не в змозі. А тим начхати на свої втрати. Вони будуть перти і перти, бо ерефія – це машина смерті. І її треба зупинити у будь-який спосіб.
Той, хто буде зараз писати про те, що завершення війни потрібно Трампу, помиляється. Трампу все одно будуть чи не будуть помирати українці, будуть чи не будуть ті українці сидіти без електрики та опалення, чи будуть жити в теплі зі світлом, будуть вони взагалі живі чи мертві. Він майже нічого не втрачає на цій війні, а тільки отримує прибутки. Тим більше завершення війни не потрібно роzzіянам. Вони тільки свій маховик війни розкрутили.
Кому ж тоді потрібно завершення війни ерефії з Україною? А воно конче потрібне нам – українцям! Чому? Бо ми вже виснажені і тримаємося тільки на любові до своєї неньки і вірі та надії, що все владнається.
Скільки ми ще витримаємо? Скільки будемо жити у стані постійного безперервного стресу? Скільки місяців чи років ще не будемо мати змоги бачитися зі своїми рідними та близькими, які на фронті, або у полоні, або за кордоном? Скільки будемо оплакувати загиблих? Скільки будемо терпіти злодіїв у керма країни із-за того, що не можемо провести вибори під час воєнного стану?
Нам вкрай потрібна перерва, перепочинок. І ми отримаємо такий перепочинок після підпису трампівського мирного плану. А що буде далі, час покаже. Прогнозувати можна як саме погане, так і саме найкраще. Люди, у тому числі можновладці і лідери країн помирають, особливо у похилому віці. А нові мітли по-новому метуть. Головне, ми отримаємо якийсь проміжок часу для того, що оговтатися, прийти до тями, урівноважитися. Україна дуже багато втратила і тому тепер їй необхідно захистити та зберегти те, що залишилося, і відновити те, що зруйноване.
Якщо влада відмовиться підписати цей мирний план, то на нас чекає прірва розпачу, нових болісних втрат та руйнувань. А саме страшне – приречення ще тисяч українців на загибель і повне емоційне виснаження тих, хто залишиться живим. Такий собі бій до останнього українця. Тобто геноцид власними руками. Те, що потрібно пуйлу, щоб знищити нашу націю. На одному ентузіазмі, без сучасної зброї і розвідданих довго не протримаємося.
Щодо перемоги скажу одне – ми вже перемогли хоча б тим, що виявили неабиякий супротив агресору, який набагато завбільшки нас і чисельністю населення і територією, і протрималися в цій боротьбі досить довго. Відстояли себе, як народ і як державу. Такого супротиву і такої гідності світ ще не бачив! Встидатися нам нема за що, окрім того, що дозволили себе обдурити, віддавши ядерну зброю, залишившись при цьому залежними від інших держав, які обіцяли нас захищати, але обіцянок своїх не виконали.
Гарний той мирний план?
Ні. Але іншого нам не пропонують.
Гарно поводиться з Україною Трамп та світова спільнота, схиляючи до підпису саме такого плану та ще за допомогою шантажу?
Ні.
Але все одне, треба погоджуватися, десь за щось посперечатися, але в цілому погодитись і підписати. Я б підписала. Людям України потрібен мир!
Лєка Веселка, 22.11.2025
Похожие записи
