Зазви̔чай полюбляють люди осінь,
опале листя в купі, тихий дощ…
Мені б у літо, в ліс янтарних со̔сон,
коли ще не потрібен макінтош.
Хоч непотрібно нарікати на погоду,
та не люблю я вогкість і туман.
Хай сонця промінь – вічний дар природи
ясніє крізь похмурість і дурман.
І неба купол хай блакитним буде,
хмарки біленькі плетивом пливуть,
зірки, мов намальовані на блюді,
мига̔ють здалеку, указуючи путь.
© Лєка Веселка, жовтень 2025
Авторський переклад українською мовою з російської вірша «Мне бы в лето…», опублікованого у Журналі Акомпаніатора 25.10.2020 р.:
Обыкновенно любят люди осень,
опавших листьев ворох, тихий дождь…
А мне бы в лето, в лес янтарных сосен,
когда не нужен длинный макинтош.
Хоть у природы нет плохой погоды,
но не люблю я сырость и туман.
Пусть солнца луч в любое время года
сияет мне сквозь мрачность и дурман.
И неба купол голубым пусть будет,
и белым кружевом плетутся облака,
и звёзды, будто нарисованы на блюде,
подмигивают мне издалека.
© Лека Вэсэлка, октябрь 2020
Похожие записи
