Цей вірш написаний 5 січня 2026 року після тривалої масованої атаки рашистськими шахедами та ракетами українського міста Чернігів.
Зима. Чернігів. Тиша. Спокій.
Сніг. Повня. Зірочки. Краса.
Та де там? Вже картають обрій
шахеди, шерстять небеса.
Летять. Гудять. Та ще й ракети.
Ось вибух. Ще. Земля тремтить.
Загнали казку у тенета,
спотворили чудову мить.
Бабах та грюкіт. Щось стрекоче.
Збивають. Падають. Горять.
Скрутились нерви у клубочок
і тільки скрикуєш: «От, б*ять!»
Мине цей жах. Настане тиша.
І запанує казка знов.
Чернігове мій наймиліший,
хай береже тебе любов!
© Лєка Веселка, січень 2026
Картина чернігівського художника Володимира Наталушко «Сутінки».
Похожие записи
