І нтернаціональний,
Н ема ані роду чи нації,
Т ріумфально та актуально
Е нергійно колотить по маківці,
Р озважальний, занадто привабливий,
Н аправляючий погляди разом,
Е стафету тримаючий звабливо,
Т ече просторінь скрізь поза часом.
© Лєка Веселка, квітень 2026
Авторський переклад з російської акровірша «ИНТЕРНЕТ», опублікованого в Журналі Акомпаніатора 3 квітня 2021 р. Continue reading
Іще не ніч та вже не день,
від дня зосталась тінь лишень.
Та тінь – найтонший перехід
від денних клопотів відхід.
Continue reading
Той товар, що треба вам,
продається тільки тут! –
ще й хапають за рукав:
– ви беріть, докіль дають!
– Тільки тут? Не може бути,
в інших бачила місцях,
вам би тільки його збути,
добре знаю суть в речах!
Continue reading
А за десертом я скажу:
«Прощай, я втомлена тобою!
Ти був неласковий зі мною.
Тепер до іншого біжу».
Continue reading
Серця всередині чується стук.
Серця всередині стелиться звук.
Серця в крові зберігається тон.
Серця звучання – закон.
© Лєка Веселка, лютий 2026
Тим, хто любить, зима не страшна,
ми зі снігу зліпимо серце,
хоч панує окру̔г білизна,
в світ любові відчинені дверці.
© Лєка Веселка, січень 2026
Continue reading
Я не вірю гарненьким фасадам,
за дверима буває досада.
Двері смикать облиш
та входи туди лиш,
де насправді стрічатимуть радо.
© Лєка Веселка, січень 2026
Continue reading
Vitaly Rudnick створив у Suno пісню на мій новорічний віршик, за що я йому вельми вдячна. Як на мене, вийшло дуже гарно!
Цей вірш написаний 5 січня 2026 року після тривалої масованої атаки рашистськими шахедами та ракетами українського міста Чернігів.
Зима. Чернігів. Тиша. Спокій.
Сніг. Повня. Зірочки. Краса.
Та де там? Вже картають обрій
шахеди, шерстять небеса.
Continue reading
