«О, где ты, Муз?!», – шептала дама.
Не сочинялся стих упрямо,
когда проснулась утром рано.
Тогда, подняв себя с дивана,
коньяк плеснула в чашку с кофе
и как заправский киллер-профи,
достала пару пистолетов,
под возглас: «Песня ваша спета!», –
Continue reading
Война не спишет, а разделит по счетам.
Не скрыться в нише ни героям, ни скотам.
Война запишет вой, идущий по крестам.
Как на афише, иск предъявит по судам.
Continue reading
Ненаписанные книги.
Недописанные строки.
Вы – души моей вериги,
вы – любви моей протоки.
Continue reading
Христос воскрес!
А орки не воскреснуть!
Вони – абсцес!
Нехай навіки щезнуть!
© Лєка Веселка, квітень 2025
Дядько Сем нара̔з сказився,
проіржавів, геть змінився,
розпустив, як павич, хвіст,
відростив брехливий ніс.
Continue reading
Я хо̔чу, щоб ракети не літали.
Я хо̔чу, щоб нікого не вбивали.
Я хо̔чу, щоб закінчилась війна
та не лишилось сліду від пуйла.
Лєка Веселка, квітень 2025
(монорим українською)
Життя – в рядках оповідань,
де серед безлічі вагань,
крізь шепіт пристрасних зізнань,
журботу марних сподівань
лавину безлічі бажань,
несамовитих намагань,
жадобу до грошей та знань –
любові променіє грань.
© Лєка Веселка, березень 2025
Переклад вірша Ник Эль Энн – Миколи Лобанова «Душа» з російської на українську мову:
Слова роздрібнила,
Любов – до задухи:
Душа – майже шило,
Повітря у вухах.
То світло в канаві,
Років змоклих порох…
Душа – наче шва́ркіт,
Душа – шурхіт й ворох.
Ми разом й за верстви.
Надій пісня спора,
Душа – наче хрестик
Натільний, прозорий.
Continue reading
