Душа болит за Украину,
болит и ноет непрерывно.
Война два года уже длится,
и смерть за смертью вереницей.
Летят шахеды и ракеты
бросают ужаса отсветы.
Сирены воют, дети плачут,
а небо до сих пор не спрячут!
Когда приструнят подлых гадов?
Неужто потакать им надо?
Неужто мало горя, боли?
Довольно, хватит! Иль доколе?
Continue reading
Душа болить за Україну,
болить нестерпно, безупинно.
Два роки вже війна триває
і кожен день людей вбиває.
Летять шахеди та ракети
і страху кидають тенета.
Сирени виють, плачуть діти,
бо небо й досі не закрите!
Коли зупинять цю навалу?
Невже людських смертей ще мало?
Невже замало суму, болі?
А може досить вже, доволі?
Continue reading
Непереможна Україна
Непохитні, як скеля,
ще й незламні, сталеві,
боронять свою неньку
українці, як леви.
Вже два роки воюють
з тою клятой ордою,
як її не поборють,
то не знайдуть спокою.
Continue reading
После просмотра видео с нынешними пионэрами, написались следующие строчки-стишочки:
Это лол, отстой и трэш!😂😆😎
В головах, как видно, брешь.
Мозг проел совковый клещ,
он хоть мал, зато зловещ.
Тёткам лет под наддесят
*опы и бока торчат.
Дядьки – тоже не юнцы,
но глупцы и подлецы.
Continue reading
Піднялася догори калина,
радість в Козака та Єгудіма.
Щиро один одного вітають,
миру та добробуту бажають.
Continue reading
Нарешті увірвався терпець у дядечки Сема і подарував він найсучаснішу зброю Козаку, навіть летючу, а ще одягнув його у лати й шолом, щоб той не зазнавав більше поранень, бо Ната з Єесою всі вуха йому продзижчали з цього приводу, ледве мозок не винесли своїми голосіннями. І так залякав хама, що той вмить повернув усіх заручників Єгудімові і забувся навіть дивитися у його бік недобрим поглядом.
А тітонька Бріта надіслала до бункеру малого лисого опудала спеціально навчених людей, які те мло скрутили і до пані Гааги привезли, щоб більш нікому в світі не кортіло в чужі домівки вриватися та над людьми знущатися. Валізку з червоною кнопкою звісно відібрали та деактивували навіки.
Десь за три дев’ять земель від козакової землі мешкав один бридкий троль, підлий, злий, до грошей та до чужого добра ласий. За його жорстоке поводження не тільки з іноземцями, а навіть зі своїми близькими, мав прізвисько хам. Отож мло і підбурило того хама напасти на свого сусіда Єгудіма, понівечити його родину і вигнати їх з власної хати. Довго вмовляти хама не довелось. Підступно напав він на Єгудімів дім і наробив там багато лиха.
Та Єгудім теж не пальцем роблений. Відповів так войовничо, що Оона вмить залишила Козака і побігла до Єгудіма засуджувати його за різку відповідь хаму. Червонохреська почала метушитися між Козаком та Єгудімом. Навіть дядечко Сем розгубився, кому допомогу насамперед надавати – Козаку чи Єгудіму?
Отак і сталося, що довелося Козаку з орком, якого мло на погибель його родини створило, битися, батьківські гріхи спокутувати.
Довго б’ються Козак і орк, лупцюють один одного до безтями, а сусіди дивляться на всі очі та підсовують Козаку в руки якусь зброю, але не саму сучасну, а таку, якої не шкода. Проте самі у бійку не лізуть. Та ще й переймаються, щоб Козак орка до смерті не забив, бо ще не вся зброя випробувана, яку треба випробувати, і чомусь потрібно обличчя малого лисого опудала зберегти, хоча яке з трьох, що він має, невідомо, проте всі однаково бридкі.
Вже у козацькій родині почали швидкоруч майструвати хоч якусь нову зброю, щоб дурного орка вщент розбити, бо побачили, що тієї, яку сусіди надають, не вистачає. Орку теж усілякі покидьки зброєю допомагають. Тож б’ються Козак з орком, б’ються, ніяк один одного не подолають.
Треба вам, шановне панство, сказати, що у свій час міцно товаришувала родина Кравця з родиною тітки Ерефіії, набагато міцніше, ніж з родинами дядечки Сема та тітоньки Бріти. Дядечко Сем, як і тітонька Бріта, були скоріше знайомі, ніж друзі, бо жили на відстані, а тітка Ерефія під боком. Кравець до Ерефії з відкритою душею, а та падлюка завжди Кравця дурила і використовувала в своїх інтересах, бо давненько вже мала ганебний намір його родину повністю підкорити та майном заволодіти.
Отож після того, як залишилися нащадки Кравця без йадерної зброї, щоб мати більш надійний захист, батько Козака вирішив породичатися з дядечком Семом та тітонькою Брітою через їхніх спільних племінниць – Нату та Єесу. І почав до них сватів засилати, щоб своїх онуків на них оженити.
Мабуть, вас цікавить, чому Козак без сучасної зброї опинився? Так я вам розповім.
Був в козака дід на прізвище Кравець. І мав той дід йадерну зброю. І ще була така зброя у дядечки Сема, тітоньки Бріти та в тітки Ерефії. Але отім трьом не дуже подобалося, що у Кравця є така сама зброя, що в них, і домовились вони між собою, ту зброю в Кравця відібрати, щоб він був менш могутнім за них і залежав від їхніх примх.
Знали вони, що полюбляє Кравець випити чогось гаряченького і добряче погуляти. Отож дядечко Сем узяв віскі й пиво, а тітка Ерефія чимало горілки, ще тітонька Бріта передала декілька пляшок джину, та й підкотили до Кравця у гості. Кравець дуже зрадів – вельмишановне панство завітало. Гостинний був, проставив їм на стіл справжнього українського самогону та приховану від жінки пляшку спотикача.