Раз – спати настав вже час.
Два – «Засинай», – шепотить сон-трава.
Три – відганяють безсоння вітри.
Чотири – спати маю бажання щире.
П’ять – на свій сон починаю чекать.
Шість – сон – мій бажаний гість.
Сім – «Сон, заходь хутчіш в дім,
колискову мені заспівай
та в обійми міцніш загортай».
Вісім – сну чудово підспівує Місяць.
Дев’ять – вторять в такт їм зірки та дерева.
Десять – ніжно сон огортає та пестить.
© Лєка Веселка, червень 2026