Рима – вибаглива дама,
часто уперта до драми,
деколи мила, як няшка,
пурхає часом, як пташка.
Ритм поряд з нею крокує,
чітко свій крок контролює.
Римі він темп завдає,
з нею весь час заграє.
Двоє звичайно пригожі,
часом, коли вони згожі.
Раптом між ними розлад,
вийдуть вірші невпопад.
© Лєка Веселка, червень 2026
На русском языке это стихотворение в предыдущей записи.