Поза часом,
поза віком
легкий шелест літер,
тихий шепіт фраз
тче вуаль простору.
Дзижчать прялки,
нитки слів сочаться
з куделів думок
і намотуються
на клубки оповідань.
© Лєка Веселка, липень 2024
Поза часом,
поза віком
легкий шелест літер,
тихий шепіт фраз
тче вуаль простору.
Дзижчать прялки,
нитки слів сочаться
з куделів думок
і намотуються
на клубки оповідань.
© Лєка Веселка, липень 2024
Фейсбук – ти – наче та зараза!
Зайду і в’язну, мов в цементі!
А добре драпати відразу,
але… ось «лайк» та ще й коментік.
© Лєка Веселка, липень 2024
Три – шість, три – шість.
Три – геть, шість – гість.
Це я про струм електричний,
кількість обмежена категорично,
кожного дня та цілодобово,
проблемно, морочливо, хоч тимчасово,
через шість годин вимикають на три,
щодня, будь-якої пори.
Continue reading
Користь кави доведена ще одним науковим дослідженням.
Каву пити кожен день корисно,
випивайте мілілітрів триста,
тобто по дві або навіть три чашки,
по хворобам тук-тук, наче цвяшком.
© Лєка Веселка, червень 2024
Continue reading
Запитав поет у «клави»:
«Може, спробувати слави?»
Та сказала: «Слава – цід*,
їжте брукву на обід».
«Не бажаю їсти брукву,
переплутала ти букви!
Та хіба я не поет?» –
кинув запит в інтернет.
Continue reading
Людина малює картину.
Картина малює людину.
Один одного малюють
два світи, що співіснують.
© Лєка Веселка, квітень 2024
Яке просторище молочне!
Як сяє світлом чистота!
Суцільне біле непорочне,
краса у ньому й простота.
Та візьме от художник пензлі
порушить чистість полотна,
думок своїх змалює френзлі*,
під фарбой зникне білизна.
Continue reading
Уривки пам’яті моєї
не скласти вже в одну газету,
та в пісні пам’яті моєї
нема ще повного сюжету.
Continue reading
Як пилок та нектар,
я слова підбираю,
в стільника̔х, що із рими,
в мед віршів обертаю.
Continue reading
Душа болить за Україну,
болить нестерпно, безупинно.
Два роки вже війна триває
і кожен день людей вбиває.
Летять шахеди та ракети
і страху кидають тенета.
Сирени виють, плачуть діти,
бо небо й досі не закрите!
Коли зупинять цю навалу?
Невже людських смертей ще мало?
Невже замало суму, болі?
А може досить вже, доволі?
Continue reading