«О, где ты, Муз?!», – шептала дама.
Не сочинялся стих упрямо,
когда проснулась утром рано.
Тогда, подняв себя с дивана,
коньяк плеснула в чашку с кофе
и как заправский киллер-профи,
достала пару пистолетов,
под возглас: «Песня ваша спета!», –
Continue reading
Ненаписанные книги.
Недописанные строки.
Вы – души моей вериги,
вы – любви моей протоки.
Continue reading
Дядько Сем нара̔з сказився,
проіржавів, геть змінився,
розпустив, як павич, хвіст,
відростив брехливий ніс.
Continue reading
(монорим українською)
Життя – в рядках оповідань,
де серед безлічі вагань,
крізь шепіт пристрасних зізнань,
журботу марних сподівань
лавину безлічі бажань,
несамовитих намагань,
жадобу до грошей та знань –
любові променіє грань.
© Лєка Веселка, березень 2025
Переклад вірша Ник Эль Энн – Миколи Лобанова «Душа» з російської на українську мову:
Слова роздрібнила,
Любов – до задухи:
Душа – майже шило,
Повітря у вухах.
То світло в канаві,
Років змоклих порох…
Душа – наче шва́ркіт,
Душа – шурхіт й ворох.
Ми разом й за верстви.
Надій пісня спора,
Душа – наче хрестик
Натільний, прозорий.
Continue reading
Кабы не было руzни
в городах и сёлах,
не было б тогда резни,
не молол бы Молох.
В небе б не летал «мопед»,
не взрывались КАБы,
обошлись бы без ракет,
кабы, кабы, кабы…
Continue reading
Вірш до попереднього допису «Біле та чорне».
Міцно обійми мене, моє Темне!
Загорни скоріше в свої обійми!
Іноді світитися так нестерпно!
Добре, що тебе ніхто не відійме!
Continue reading
І люди дорослі, і дітки маленькі
чекають чуднот в Новий рік
та роблять чудноти собі веселенькі,
допоки тече їхній вік.
Старий рік уже втомився,
його термін закінчився.
Зморшкуватий й сивоглавий
в супокій уходить мляво.
Новий рік – іще дитинка,
в сповитку, та щогодинки
він росте на радість нам,
скоро буде там і сям.
Continue reading
