З днем гумору!
Комментариев нет
Tag Archives: стихи
Життя – це любов
(монорим українською)
Життя – в рядках оповідань,
де серед безлічі вагань,
крізь шепіт пристрасних зізнань,
журботу марних сподівань
лавину безлічі бажань,
несамовитих намагань,
жадобу до грошей та знань –
любові променіє грань.
© Лєка Веселка, березень 2025
Душа
Переклад вірша Ник Эль Энн – Миколи Лобанова «Душа» з російської на українську мову:
Слова роздрібнила,
Любов – до задухи:
Душа – майже шило,
Повітря у вухах.
То світло в канаві,
Років змоклих порох…
Душа – наче шва́ркіт,
Душа – шурхіт й ворох.
Ми разом й за верстви.
Надій пісня спора,
Душа – наче хрестик
Натільний, прозорий.
Continue reading
Кабы не было руzни…
Кабы не было руzни
в городах и сёлах,
не было б тогда резни,
не молол бы Молох.
В небе б не летал «мопед»,
не взрывались КАБы,
обошлись бы без ракет,
кабы, кабы, кабы…
Continue reading
Темне та Світле
Вірш до попереднього допису «Біле та чорне».
Міцно обійми мене, моє Темне!
Загорни скоріше в свої обійми!
Іноді світитися так нестерпно!
Добре, що тебе ніхто не відійме!
Continue reading
Новорічне
І люди дорослі, і дітки маленькі
чекають чуднот в Новий рік
та роблять чудноти собі веселенькі,
допоки тече їхній вік.
Прийдешній Новий рік
Старий рік уже втомився,
його термін закінчився.
Зморшкуватий й сивоглавий
в супокій уходить мляво.
Новий рік – іще дитинка,
в сповитку, та щогодинки
він росте на радість нам,
скоро буде там і сям.
Continue reading
Сани та сніг
Який уже рік, нібито оберігом,
зимових гулянь як іде хоровід,
свій дім прикрашаємо штучним ми снігом
і штучний в коктейлі вкладаємо лід.
Continue reading
Земной Иллюзион
Кто стучится в мозг ко мне
ясным днём и при луне,
нейросеть переплетая,
мир иллюзий создавая?
Без сомнений, это он –
наш Земной Иллюзион.
У него полно работы
днём и ночью, каждый день,
и всегда одна забота –
сбить мозги мне набекрень.
Как засну, начнёт он дело,
убаюкав моё тело,
ставит шоры на глаза
и на мысли тормоза.
Ніщо і Хтось
Авторський переклад з російської вірша «Ничто и Некто»:
Прозористі руки сльоти̔
з холодними вітру перста̔ми
проводжують мене туди,
де Сонце завжди з Небесами.
Вогонь золотий де пала̔,
незайманість біла де снігу,
немає Добра де і Зла,
бува̔ де звертає на небуль.
Continue reading