Три – шість, три – шість.
Три – геть, шість – гість.
Це я про струм електричний,
кількість обмежена категорично,
кожного дня та цілодобово,
проблемно, морочливо, хоч тимчасово,
через шість годин вимикають на три,
щодня, будь-якої пори.
Continue reading
Користь кави доведена ще одним науковим дослідженням.
Каву пити кожен день корисно,
випивайте мілілітрів триста,
тобто по дві або навіть три чашки,
по хворобам тук-тук, наче цвяшком.
© Лєка Веселка, червень 2024
Continue reading
Запитав поет у «клави»:
«Може, спробувати слави?»
Та сказала: «Слава – цід*,
їжте брукву на обід».
«Не бажаю їсти брукву,
переплутала ти букви!
Та хіба я не поет?» –
кинув запит в інтернет.
Continue reading
Людина малює картину.
Картина малює людину.
Один одного малюють
два світи, що співіснують.
© Лєка Веселка, квітень 2024
Яке просторище молочне!
Як сяє світлом чистота!
Суцільне біле непорочне,
краса у ньому й простота.
Та візьме от художник пензлі
порушить чистість полотна,
думок своїх змалює френзлі*,
під фарбой зникне білизна.
Continue reading
Какое белое пространство!
Сияет светом чистота!
Сплошное белое убранство,
в нём красота и простота.
Но вот возьмёт художник кисти,
нарушит девственность холста
и нарисует свои мысли,
закрасив белизну листа.
Continue reading
Тепленька долонька
та м’яка подушка.
Мовить фея соньок*
лагідно на вушко:
«Час відпочивати,
баю-баю-бай,
треба дуже спати,
міцно засинай».
Continue reading
Это не совсем обычное стихотворение – в нём можно переставлять местами строки без какого-либо ущерба для смысла и рифмы. 🙂
Тёплая ладошка,
мягкая подушка.
Шепчет фея-крошка
ласково на ушко:
«Баю-баю-баю,
спать давно пора!
Спи, забот не зная,
крепко до утра».
Continue reading
Уривки пам’яті моєї
не скласти вже в одну газету,
та в пісні пам’яті моєї
нема ще повного сюжету.
Continue reading
Як пилок та нектар,
я слова підбираю,
в стільника̔х, що із рими,
в мед віршів обертаю.
Continue reading