З днем святого Миколая
щиро й радісно вітаю!
Зичу здійснення бажань,
мрій, душевних сподівань.
Чудотворець Миколай,
В кожну хату завітай!
Подарунки діточкам
роздавай та їх батькам:
Continue reading
Червона сукня, золоте волосся,
у гості завітала панна Осінь.
Ще молоденька, з настроєм мінливим,
здебільш сумна, доволі вередлива.
Continue reading
Кожен пише, як він чує,
серця ритм йому диктує!
Ось чому гово̔рять люди:
тексти не горять у грубі!
Continue reading
Яке просторище молочне!
Як сяє світлом чистота!
Суцільне біле непорочне,
краса у ньому й простота.
Та візьме от художник пензлі
порушить чистість полотна,
думок своїх змалює френзлі*,
під фарбой зникне білизна.
Continue reading
Какое белое пространство!
Сияет светом чистота!
Сплошное белое убранство,
в нём красота и простота.
Но вот возьмёт художник кисти,
нарушит девственность холста
и нарисует свои мысли,
закрасив белизну листа.
Continue reading
Тепленька долонька
та м’яка подушка.
Мовить фея соньок*
лагідно на вушко:
«Час відпочивати,
баю-баю-бай,
треба дуже спати,
міцно засинай».
Continue reading
Это не совсем обычное стихотворение – в нём можно переставлять местами строки без какого-либо ущерба для смысла и рифмы. 🙂
Тёплая ладошка,
мягкая подушка.
Шепчет фея-крошка
ласково на ушко:
«Баю-баю-баю,
спать давно пора!
Спи, забот не зная,
крепко до утра».
Continue reading
Уривки пам’яті моєї
не скласти вже в одну газету,
та в пісні пам’яті моєї
нема ще повного сюжету.
Continue reading
Я – небо, мысли все мои
в том небе облаков слои
сознанье – солнце закрывают,
то их полно, то исчезают,
дождём эмоций в землю льются,
из бытия воды берутся.
Continue reading
Я – небо, а мої думки̔
у тому небі, як хмарки̔
свідомість – сонце закривають,
то повно їх, то вмах зникають,
дощем емоцій в землю ллются,
з води буття вони беруться.
Continue reading