Я не вірю гарненьким фасадам,
за дверима буває досада.
Двері смикать облиш
та входи туди лиш,
де насправді стрічатимуть радо.
© Лєка Веселка, січень 2026
Continue reading
Я не вірю гарненьким фасадам,
за дверима буває досада.
Двері смикать облиш
та входи туди лиш,
де насправді стрічатимуть радо.
© Лєка Веселка, січень 2026
Continue reading
Цей вірш написаний 5 січня 2026 року після тривалої масованої атаки рашистськими шахедами та ракетами українського міста Чернігів.

Зима. Чернігів. Тиша. Спокій.
Сніг. Повня. Зірочки. Краса.
Та де там? Вже картають обрій
шахеди, шерстять небеса.
Continue reading

Навіщо пам’ятники демонтуємо,
міняємо копійки на шаги?
Чи зайві гроші є, що так дуркуємо
під час війни?
Continue reading

Влітку цього року прийняла участь в україномовній збірці віршів, прози та перекладів 44 авторів міжнародної літературної спільноти «Аrtelen» – книзі п’ятій та якось вчасно не поділилася цією приємною подією зі своїми читачами. 2025 рік добігає кінця, тож треба завершувати недовершене, щоб з радістю починати нове.
Все, що ви випромінюєте, формує вашу реальність, хочете ви того чи ні. І слова тут не є винятком. Слова – це виражені думки, але слова не можуть передати всієї її багатогранності, і часто її простий зміст. Їх виражений зміст мимоволі починає впливати на наші власні думки, а вони на слова, а вони знову на думки. Так і до замкнутого кола із відомої приказки недалеко:
«Посієш думку – пожнеш вчинок;
посієш вчинок – пожнеш звичку;
посієш звичку – пожнеш характер;
посієш характер – пожнеш долю».
Спробуйте видалити зі свого лексикону непотрібні, низьковібраційні слова та спостерігайте, як змінюється ваше життя.
Continue reading
Ми в гарбузику зробим дірочки
і запалимо в ньому свічечку,
потім підемо, як «під білочкой»,
з цим гарбузиком пізно ввечері.
І при цьому вбрання покажемо
відьми, привида чи вампірчика,
спишна потім усім розскажемо
провели як свій час в Хелловінчик.
Continue reading
Зазви̔чай полюбляють люди осінь,
опале листя в купі, тихий дощ…
Мені б у літо, в ліс янтарних со̔сон,
коли ще не потрібен макінтош.
Хоч непотрібно нарікати на погоду,
та не люблю я вогкість і туман.
Хай сонця промінь – вічний дар природи
ясніє крізь похмурість і дурман.
Continue reading
Я помилялася у пошуках Тебе̔,
дивилася туди, де третє око:
а раптом там відкриється високе?
Щось блимало поміж зіниць…
Та у пітьмах моїх дурниць
всякчас сліпили думки, страсті…
Я бачила чотири масті
в просвіт обрамлення Буття,
та лишень п’ята, то Твоя.
Continue reading