Цей вірш написаний 5 січня 2026 року після тривалої масованої атаки рашистськими шахедами та ракетами українського міста Чернігів.
Зима. Чернігів. Тиша. Спокій.
Сніг. Повня. Зірочки. Краса.
Та де там? Вже картають обрій
шахеди, шерстять небеса.
Continue reading
Багато слів та мало діла…
Європа, наче ти хотіла?
Америка воліла тож
(та, мабуть, то одна із лож*)
з футляру меч важкий дістати
та санкціями шматувати!
Continue reading
Зустрілися два діди на Алясці,
порозповідали кожний по казці.
По червоній доріжці пройшлися,
поручкалися й розійшлися.
Continue reading
Война не спишет, а разделит по счетам.
Не скрыться в нише ни героям, ни скотам.
Война запишет вой, идущий по крестам.
Как на афише, иск предъявит по судам.
Continue reading
Я хо̔чу, щоб ракети не літали.
Я хо̔чу, щоб нікого не вбивали.
Я хо̔чу, щоб закінчилась війна
та не лишилось сліду від пуйла.
Лєка Веселка, квітень 2025
Лисий трампа роздягає,
компромат, напевно, має.
Голий трамп тремтить від жаху,
що колись і десь дав маху.
Continue reading
