
Тим, хто любить, зима не страшна,
ми зі снігу зліпимо серце,
хоч панує окру̔г білизна,
в світ любові відчинені дверці.
© Лєка Веселка, січень 2026
Continue reading

Тим, хто любить, зима не страшна,
ми зі снігу зліпимо серце,
хоч панує окру̔г білизна,
в світ любові відчинені дверці.
© Лєка Веселка, січень 2026
Continue reading
Зазви̔чай полюбляють люди осінь,
опале листя в купі, тихий дощ…
Мені б у літо, в ліс янтарних со̔сон,
коли ще не потрібен макінтош.
Хоч непотрібно нарікати на погоду,
та не люблю я вогкість і туман.
Хай сонця промінь – вічний дар природи
ясніє крізь похмурість і дурман.
Continue reading
Чи то літо, чи то осінь,
щось не розумію я –
роздоріжжя, міжсезоння,
перехідний крок життя.
Лист жовтіє, червоніє,
але зеленить трава,
небо ясно так синіє,
сонце гріє ще жнива.
Continue reading
Гра світла з тінню серед дерев на Чернігівському Валу 15 серпня 2025 року.
Игра света с тенью среди деревьев на Черниговском Валу 15 августа 2025 года.
Текст на русском после украинского.
«Glauca Pendula» (блакитна плакуча ялина) – різновид атласького кедра, який широко культивується у Франції. Його часто вирощують у садах та парках.
Дерево, що зачарувало мене, яке я вперше побачила у Франції.
Суміш верби та ялинки. Розлоге і шикарне з незвичайними шишками.
Червона сукня, золоте волосся,
у гості завітала панна Осінь.
Ще молоденька, з настроєм мінливим,
здебільш сумна, доволі вередлива.
Continue reading
Це спекотне літо,
сонцем розігріте,
смажить, наче шкварки,
загубило хмарки.
Як кисіль повітря,
десь подівся вітер
свіжий та ядрений,
дме лише копчений.
Continue reading
Я – небо, мысли все мои
в том небе облаков слои
сознанье – солнце закрывают,
то их полно, то исчезают,
дождём эмоций в землю льются,
из бытия воды берутся.
Continue reading