Знизу – стовбур згрубілий,
зверху – легкість та грація.
І на диво у білому
древо реінкарнації.
Що колись ми зробили –
то вже втратило значимість!
В житті новому білими
знов по колу ми скачемо.
Continue reading
Древо реінкарнації
Category Archives: Leka promt – AI image
Алло в комуналці
Алло! Про що ти там казала?!
Я з черпаком, в одній туфлі.
Сусіди, щоб чорти вас брали!
Ну дзизнув. Так, по голові.
Алло, покоцана підлога,
вода стоїть, як у ставку.
Від ревнощі, дурний щомога.
Теж зараз дзизну! На зв’язку.
Continue reading
Переходова пора
Чи то літо, чи то осінь,
щось не розумію я –
роздоріжжя, міжсезоння,
перехідний крок життя.
Лист жовтіє, червоніє,
але зеленить трава,
небо ясно так синіє,
сонце гріє ще жнива.
Continue reading
Говорильня
Багато слів та мало діла…
Європа, наче ти хотіла?
Америка воліла тож
(та, мабуть, то одна із лож*)
з футляру меч важкий дістати
та санкціями шматувати!
Continue reading
Дама и Муз
«О, где ты, Муз?!», – шептала дама.
Не сочинялся стих упрямо,
когда проснулась утром рано.
Тогда, подняв себя с дивана,
коньяк плеснула в чашку с кофе
и как заправский киллер-профи,
достала пару пистолетов,
под возглас: «Песня ваша спета!», –
Continue reading
Счета войны
Война не спишет, а разделит по счетам.
Не скрыться в нише ни героям, ни скотам.
Война запишет вой, идущий по крестам.
Как на афише, иск предъявит по судам.
Continue reading
Ненаписанные книги, недописанные строки
Ненаписанные книги.
Недописанные строки.
Вы – души моей вериги,
вы – любви моей протоки.
Continue reading
Дядько Сем та статуя Свободи
Дядько Сем нара̔з сказився,
проіржавів, геть змінився,
розпустив, як павич, хвіст,
відростив брехливий ніс.
Continue reading
Життя – це любов
(монорим українською)
Життя – в рядках оповідань,
де серед безлічі вагань,
крізь шепіт пристрасних зізнань,
журботу марних сподівань
лавину безлічі бажань,
несамовитих намагань,
жадобу до грошей та знань –
любові променіє грань.
© Лєка Веселка, березень 2025
Душа
Переклад вірша Ник Эль Энн – Миколи Лобанова «Душа» з російської на українську мову:
Слова роздрібнила,
Любов – до задухи:
Душа – майже шило,
Повітря у вухах.
То світло в канаві,
Років змоклих порох…
Душа – наче шва́ркіт,
Душа – шурхіт й ворох.
Ми разом й за верстви.
Надій пісня спора,
Душа – наче хрестик
Натільний, прозорий.
Continue reading