З днем святого Миколая
щиро й радісно вітаю!
Зичу здійснення бажань,
мрій, душевних сподівань.
Чудотворець Миколай,
В кожну хату завітай!
Подарунки діточкам
роздавай та їх батькам:
Continue reading
Авторський переклад з російскої.
Текст на русском после украинского.
̶ Зіграй мені на флейті вітру. І я подарую тобі посмішку дощу.
̶ Як можеш ти подарувати посмішку дощу? Хіба вона існує?
– Звичайно. І посмішка дощу, і сльози сонця, і поцілунки моря. Ти бачив їх багато разів. Ти навіть до них торкався.
̶ Що ти кажеш. Як можна доторкнутися до такого?
̶ Сонце випускає сльози. Чароійники їх знаходять, дбайливо шліфують і створюють із них ювелірні прикраси. Люди одягають ці прикраси і вбирають у себе блиск сонячних сліз. Це – бурштин.
̶ А поцілунки моря, які вони?
Continue reading
Кто стучится в мозг ко мне
ясным днём и при луне,
нейросеть переплетая,
мир иллюзий создавая?
Без сомнений, это он –
наш Земной Иллюзион.
У него полно работы
днём и ночью, каждый день,
и всегда одна забота –
сбить мозги мне набекрень.
Как засну, начнёт он дело,
убаюкав моё тело,
ставит шоры на глаза
и на мысли тормоза.
Авторський переклад з російської вірша «Ничто и Некто»:
Прозористі руки сльоти̔
з холодними вітру перста̔ми
проводжують мене туди,
де Сонце завжди з Небесами.
Вогонь золотий де пала̔,
незайманість біла де снігу,
немає Добра де і Зла,
бува̔ де звертає на небуль.
Continue reading
Жить в согласии с собой –
жить в согласии с судьбой.
Соглашаться с Божьей волей,
соглашаться с ветром в поле.
Continue reading
Что такое воля Божья?
Это то, что делать можешь.
Это то, что сделать должен,
в чём потребность и нужда.
Отчего не спишь ночами
и в груди бушует пламя,
отчего на сердце камень,
отчего в уме вражда.
Continue reading
Червона сукня, золоте волосся,
у гості завітала панна Осінь.
Ще молоденька, з настроєм мінливим,
здебільш сумна, доволі вередлива.
Continue reading
Ось людина у Фейсбуці,
швидко пишуть її руці,
очі теж в швидких бігах,
тільки дупа на гальмах.
© Лєка Веселка, вересень 2024
Continue reading
Сузір’я. Зоряні шляхи.
Молочний Шлях веде додому.
Зірки прикуті, мов цвяхи,
вказати стежку щоб знайому.
Злітаю ввись за небосхил,
пронизуючи час та простір,
і змахи моїх сильних крил
крушать усі завади просто.
Continue reading
Россыпь алмазная спящих богов –
звёздное племя.
Час пробуждения, выход из снов –
грянуло время.
В искрах сияния ярких зарниц
дразнится пламя.
Вглубь прорываясь сквозь тысячи лиц
вспыхнет вдруг память.
Continue reading