Авторський переклад з російської вірша «Ничто и Некто»:
Прозористі руки сльоти̔
з холодними вітру перста̔ми
проводжують мене туди,
де Сонце завжди з Небесами.
Вогонь золотий де пала̔,
незайманість біла де снігу,
немає Добра де і Зла,
бува̔ де звертає на небуль.
Continue reading
Червона сукня, золоте волосся,
у гості завітала панна Осінь.
Ще молоденька, з настроєм мінливим,
здебільш сумна, доволі вередлива.
Continue reading
Це спекотне літо,
сонцем розігріте,
смажить, наче шкварки,
загубило хмарки.
Як кисіль повітря,
десь подівся вітер
свіжий та ядрений,
дме лише копчений.
Continue reading
Я – небо, мысли все мои
в том небе облаков слои
сознанье – солнце закрывают,
то их полно, то исчезают,
дождём эмоций в землю льются,
из бытия воды берутся.
Continue reading
Я – небо, а мої думки̔
у тому небі, як хмарки̔
свідомість – сонце закривають,
то повно їх, то вмах зникають,
дощем емоцій в землю ллются,
з води буття вони беруться.
Continue reading
Яка блакить! Чудова мить!
І хмари наче гори.
Повітря радістю бринить
яскраве та прозоре.
Continue reading
Коли ніч надійде,
хто врятує мене
від її надто темних обіймів?
Як світанок зійде,
геть її прожене,
і поразку свою вона прийме.
© Лєка Веселка, вересень 2023
«Літня спека», Катерина Слота, 2018 р.
Спека неможлива!
Де ти ходиш, злива?
Завітай хутчіше,
Спеку змий скоріше!
Continue reading
Я вже робила допис у 2022 році про природні ресурси України, як основну причину нападу росії на Україну, російською мовою, посилаючись на матеріали 2020 року, тепер свіженьке:
Continue reading
