Ой, лишенько мені, лихо! Що ж це робиться, що ж це коїться?
Оте Вище Я, що через мене дивиться, слухає, нюхає, мацає й смакує, тобто відчуває життя у нашому обмеженому 3Д, декілька днів тому беззаперечно дало зрозуміти, що на м’ясце мені зась, бо так після тієї ковбаски с сальцем скрутило, що хоч репетуй. І це вже не вперше скручує після того, як з’їм щось м’ясне, да так кепсько, що повний ховайсь.
Я до Нього: “Сігналізуєш?” Воно у відповідь: “А то! Досить! Дуже низькі вібрації”.
Матінко моя рідна, що ж мені робити? Риби я не люблю через її запах. Навіть ікра мене не надихає. Бр-р. От креветки, мідії, крабиків полюбляю. Але воно теж живе! Так може і цього вже нізя? Треба терміново провести тестування.
Всякими своими хейскими делами занимались. Тишь да гладь, да божья благодать. Никакого злобствования, враждования и иного пакосничества за ними не наблюдалось.
Только этот сачок