Кладе ніч сутінки в кишені

Комментариев нет

Іще не ніч та вже не день,
від дня зосталась тінь лишень.
Та тінь – найтонший перехід
від денних клопотів відхід.
Continue reading →

Ночь прячет сумерки в карманы

Комментариев нет

Ещё не ночь, уже не день,
от дня осталась только тень.
Та тень – тончайший переход
к покою от дневных хлопот.
Continue reading →

Той товар, що треба вам,
продається тільки тут! –
ще й хапають за рукав:
– ви беріть, докіль дають!

– Тільки тут? Не може бути,
в інших бачила місцях,
вам би тільки його збути,
добре знаю суть в речах!
Continue reading →

А за десертом я скажу:
«Прощай, я втомлена тобою!
Ти був неласковий зі мною.
Тепер до іншого біжу».
Continue reading →

Серця всередині чується стук.
Серця всередині стелиться звук.
Серця в крові зберігається тон.
Серця звучання – закон.

© Лєка Веселка, лютий 2026

Тим, хто любить, зима не страшна,
ми зі снігу зліпимо серце,
хоч панує окру̔г білизна,
в світ любові відчинені дверці.

Я не вірю гарненьким фасадам,
за дверима буває досада.
Двері смикать облиш
та входи туди лиш,
де насправді стрічатимуть радо.

Цей вірш написаний 5 січня 2026 року після тривалої масованої атаки рашистськими шахедами та ракетами українського міста Чернігів.

Зима. Чернігів. Тиша. Спокій.
Сніг. Повня. Зірочки. Краса.
Та де там? Вже картають обрій
шахеди, шерстять небеса.
Continue reading →